Лемберг. Небо над Віднем

І сюди вже нiкого не пiдсадять, бо, по-перше, воно невелике, i в ньому не вистачить мiсця на двох, а по-друге, доктор готовий власноруч виштовхати будь-якого непроханого сусiда. Заплативши двi тисячi крон, вiн мае право iхати сам.

Його справдi нiхто не потурбував, i Шойман врештi заснув. Доктору наснилося пiдземелля «дурки», з якого iм нiяк не вдавалось вийти. Попереду йшов Цахер з сiрником у руцi, i було зрозумiло, що вiн заблукав. Шоймана охопила лють.

– Schei?e, schei?e, schei?e…[3 - Schei?e, schei?e, schei?e… (нiм.

) – Лайно, лайно, лайно…] – не вгаваючи, промовляв про себе доктор.

Цахер зненацька повернувся до нього обличчям i, приязно посмiхнувшись, промовив:

– Пане докторе, вам не личить вживати подiбних форм лексики. А якщо вас раптом почують душевнохворi нагорi? Всi вони – моi колишнi пацiенти, i менi буде соромно за таке товариство.

– Halt dein verdammtes Maul![4 - Halt dein verdammtes Maul! (нiм.) – Стули свою срану пельку!] – вiдповiв йому лiкар i з приемнiстю зауважив, що його слина осiла в Цахера на обличчi.

– Прошу вас, докторе, поводьте себе пристойно, – сказав той все ще спокiйним, врiвноваженим тоном.

– Du, verfluchter Schweinehund![5 - Du, verfluchter Schweinehund! (нiм.) – Ти, суча сволото!] – не вгавався Шойман, вiдчуваючи якусь несамовиту радiсть i шалений азарт.

– Ви мене ображаете, – зауважив Цахер.

– Bl?des Arschloch! Drecksker…[6 - Bl?des Arschloch! Drecksker… (нiм.) – Тупий виродок! Гiвнюк…]

– Пробачте, але я змушений це зробити, – тим самим янгольським тоном сказав Цахер, закочуючи рукави, – ви не залишили менi вибору, докторе…

З цими словами вiн ухопив Шоймана за горло i мiцно його стиснув.

При цьому обличчя душителя залишалося спокiйним, а лiкар не мiг опиратися, боячись випустити з рук своi валiзи. Очi доктора полiзли кудись на чоло, а вiн сам захрипiв, як бугай на забоi, проте й далi не чинив опору. Врештi вiн спробував вiдбитися вiд Цахера ногами, але той, здавалось, був зроблений з каменю i тiльки посмiхався.

Коли Шойману здалося, що вiн от-от врiже дуба, лiкар прокинувся. Ногою, як з’ясувалось, вiн лупив стiльницю, на якiй з останнiх сил трималася склянка з водою. Голова Шоймана виявилася задертою далеко назад, вiд чого жахливо стерпла шия. Доктор зиркнув на годинник. Була перша ночi, отже вiн проспав бiля двох годин. Йому подумалось, що в жодному разi бiльше не можна дозволяти собi заснути. Треба весь час бути насторожi! Шойман трохи розiм’яв шию i взувся у черевики.