Справа «Про страчений одяг»

 – Мусите на мене попрацювати… Виявити наволоч! Яка на щось натякае… Змови будуе!.. Ворожить!.. Може, ви життя врятуете… Менi, нещасному!..

– Чого вас так заклинило?.. Чого турбуе цей безглуздий… акт? – поцiкавився прокурор, змирившись з тим, що легко не вiдкрутиться вiд полковниковоi заяви.

– Старiю, – зiтхнув щиросердно Микола Іванович, i, якби не блиск фiкси, йому можна було б повiрити. – Стаю забобонним… Нинi, знаете, якi ворожки розвелись?.. Он по телевiзору показують… Не встигнеш оком клiпнути, як тебе скрутить!.

. Шепне над тим кiтелем – i тебе поб’е, потемнить на шляху, на дорозi й куди не повернешся лицем своiм… Нечиста балом заправляе!.. Нема вiри, одна недовiра…

– Миколо Івановичу!.. – скинувся й докiрливо помахав на нього своiми грубими лiнзами Пiонтковський. – Щоб я не чув вiд вас отiеi… белiберди! На пiснiй олii… Вас щось сюди конкретне привело?..

– Якби конкретне – то сам би розiбрався, – розвiв руками над порiзаним мундиром полковник. – Не маленький!.. Умiю уловлювати, що й до чого… А тут нiякого просвiтку.

Кому й навiщо?.. Треба було?.. Пiдкидати… Що цим сказано?.. І не сказано?.. Хлопцi, та ж не кожного дня… начальнику мiлiцii… форму рiжуть! Це щоб таке зробити, комусь добре припекло…

– Тодi начувайтесь, – пообiцяв авторитетно Артем. – Виверну всi вашi печiнки… Без розшаркування!.. Переберу ваших коханок, iхнiх ревнивих чоловiкiв i хабарникiв. Перегляну справи, де щось нечисто. Висушу болото…

– От-от!.. Давай!.. – заохотив його поступливий полковник.

 – Сам тобi поможу!.. Усе, що забажаеш!..

– Щось приховуете?.. Викладайте на чистоту!.. – пiшов на нього в атаку молодий слiдчий. – Згадайте Осовського!.. Теж до мене прибiгав. Трясця його трясла. Скаржився на стеження… А не розкрився до кiнця, дурень!.. Дiлок торговий… Захотiв зiграти зi мною в темну!.. Задушили в маетку. І пискнути не дали!..

– Коло дурня сиджу!.. – вiдповiв тiею ж монетою Микола Іванович, який за словом у кишеню не лiзе. – Не дуже замахуйся, бо здачi отримаеш!.

. Бери в напарники лейтенанта Чорного й притягни до мене тi… ножицi жвавi. Щоб я iм по пальцях дав!..

– Когось пiдозрюете?.. – насторожився Артем.

– Є… Кiлька кандидатур. Крутив iх так i сяк – лиха година знае… Евентуально не повиннi б… Не iхнiй стиль. Але хтозна, в кого яка клепка протiкае…

– Наприклад?.. – зажадав конкретики Нагорняк.

– Скажiмо, Руслан Бирка зi своiм базаром… У печiнках сидить!..

– Платити не хоче?..