Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

Так, у п’ятiй статтi договору 911 року йдеться про якийсь «закон руський». Щось подiбне е й у договорi 944 року. Шоста стаття цього документу вказуе, що злочинець караеться «По уставу i по закону руському». У часи князювання Володимира вiдбувався подальший розвиток права. Право звичаеве почало змiнюватися державним, власне князiвським.

Безперечно, у русiв iснувало свое звичаеве право, яке поступово трансформувалося, перетворювалося в державне. І в цьому питаннi можна погодитися iз Зiмiним.

Проте, чи варто говорити про згадки щодо iснування цього права, якi зафiксованi в договорах Русi з греками 911 та 944 рокiв? Існуе думка (i не безпiдставна), що цi договори не е автентичними, що вони пiзнiшi вставки в лiтописний текст. Хоча вони могли створюватися на основi якихось фiксованих документiв.

Також проблематично говорити й про якусь фiксацiю правових норм за часiв правлiння Володимира. Принаймнi немае свiдчень на користь цього. Хоча логiчно було б припустити, що такi явища вiдбувалися.

Зiмiн вважае, що Ярослав Мудрий продовжив процес руського правоутворення. 1016 року вiн уклав новий кодекс – «Руську правду». І дарував ii новгородцям за те, що вони допомогли йому заволодiти Киевом. Цей документ, на думку дослiдника, е свiдченням правового оформлення процесу створення Руськоi держави. Вiднинi князь перестав бути главою напiврозбiйницькоi дружини, а став очiльником Русi як державного органiзму. Пiсля остаточноi перемоги Ярослава Мудрого над своiм суперником Святополком Окаянним «Руська правда» набула загальноруського поширення[193 - Зимин А.

А. Правда русская. М., 1999. С. 70–98.].

Загалом важко говорити, як цей документ став «основним законом» Русi. Так само важко говорити, що в короткiй редакцii «Руськоi правди» йде вiд Ярослава Мудрого, а що з’явилося в нiй пiсля з’iзду його синiв у Вишгородi 1072 року. Проте не будемо звертати на такi нюанси, що е важливими для iсторикiв права.

Краще звернемо увагу на «дух» «Руськоi правди». Дослiдники справедливо звертали увагу, що цей правовий документ не мае вiдповiдникiв нi у Вiзантii, нi в краiнах Європи.

Сумнiвно, що «Руська правда» виросла з общинного права. Наприклад, у нiй була знята кровна помста. І якщо за Ярослава вона частково ще iснувала, то Ярославичi ii вже вiдмiнили[194 - Тисяча рокiв украiнськоi суспiльно-полiтичноi думки. К., 2001. Т. 1. С. 179.].