Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

вiд Рiздва Христового): «Поставив Ярослав русина Ларiона митрополитом Русi у святiй Софii, зiбравши епископiв»[188 - Там само. С. 95.].

Із цього повiдомлення випливало, що митрополита ставить не якийсь церковний iерарх, а князь Ярослав, тобто вiн е фактичним главою Церкви на Русi. Князь збирае собор епископiв, якi мають обрати митрополита. І вони виконують княжу волю. Зрештою, сам князь ставить епископiв на кафедри. Як це було, наприклад, iз Лукою Жидятою, якого вiн зробив новгородським епископом[189 - Там само.

С. 88.].

Акт поставлення князем Ярославом Іларiона на митрополичу кафедру трактуеться як «бунт» проти Вiзантii. Адже Іларiон не був висвячений константинопольським патрiархом. Деякi автори говорять про антивiзантiйськi настроi самого Іларiона, якi вiн продемонстрував у своему творi «Слово про Закон i Благодать»[190 - Алпатов М. А. Русская историческая мысль и западная Европа ХІІ-XVII вв. М., 1973. С. 115.]. Справдi, там е перелiк християнських краiн i iхнiх вчителiв, але чомусь iз цього перелiку випала Вiзантiя.

З Ярославом Мудрим традицiйно пов’язуеться становлення руського права. Є тут чимало незрозумiлих i дискусiйних моментiв. Проте безсумнiвно одне: саме за цього князя почалася письмова фiксацiя права на Русi, принаймнi у вiдносно широких масштабiв.

Саме Ярославу Мудрому приписуеться створення т. зв. короткоi редакцii «Руськоi правди». Ця редакцiя дiйшла до нас у двох списках ХV ст., якi включенi у Новгородський перший лiтопис молодшого iзводу пiд 1016 роком[191 - Список згаданого лiтопису дiйшов до нас iз середини XV ст.

]. Там умiщена розповiдь про перемогу Ярослава над Святополком, пiсля якоi вiн став княжити в Киевi, а новгородцям, що допомогли йому, вiн дав грошi, а також грамоту, де подавалася скорочена редакцiя «Руськоi правди»[192 - Вiлкул Т. Л. Руська правда. Енциклопедiя iсторii Украiни: у 10 т. К., 2012. Т. 9. С. 391.].

Існуе значна лiтература, яка стосуеться дослiджень «Руськоi правди», зокрема ii короткоi редакцii. Появу розширеноi редакцii цiеi пам’ятки права переважно пов’язують iз нащадками Ярослава Мудрого.

Одним iз найбiльш авторитетних дослiдникiв «Руськоi правди» е росiйський учений Олександр Зiмiн. У своiй фундаментальнiй монографii, присвяченiй цiй пам’ятцi, вiн окреслив таку сцену ii формування.

Цей дослiдник вважав, що ще до 1016 року могли iснувати якiсь записи общинного права, зробленi киiвськими князями. Свiдченням цього, на його думку, е договори Русi з греками.