Плисти проти течії. Том 2

Потаемний сенс життя

Є одна рiч, яка хвилювала фiлософiв завжди, – це життя та його рiзнi аспекти: чи вiчна людина, чи iснуе смерть, що вiдбуваеться, коли ми залишаемо сцену цього свiту?

Цi питання дуже хвилюють особисто мене: справа в тому, що всi, хто живе сьогоднi, приреченi на смерть. Усi ми маемо померти.

Інодi ми думаемо – дотримуючись надмiрно матерiалiстичних позицiй нашого часу – що про це краще не розмiрковувати. Ми вважаемо, що краще й зовсiм не торкатися цiеi теми, адже смерть стосуеться iнших.

Очевидно, що всi ми народжуемось, живемо i рано чи пiзно змушенi будемо померти.

Мене – як фiлософа та як людину – хвилюе, що людей не турбуе питання про те, чим е життя i який його сенс. Тому що е речi, якi обходять одних i не стосуються iнших, наприклад, полiтичнi чи економiчнi проблеми, але е одна проблема, яка обходить кожного, – це факт невiдворотностi смертi. Адже помирають усi.

Тому менi, як фiлософу та як людинi, здаеться дивним, що стiльки людей зовсiм не занепокоенi питанням про самих себе i не звертаються за вiдповiддю до найвеличнiших джерел давньоi мудростi та найвидатнiших мислителiв сучасностi.

Ми знаемо, що все, що iснуе в свiтi, в тiй або iншiй мiрi, е живим. Ранiше ми всi речовини подiляли на органiчнi i неорганiчнi й навiть зараз продовжуемо розрiзняти органiчну i неорганiчну хiмiю. Ми говоримо, що собака, кiшка, людина – живi iстоти, а вiкно чи шматок дерева – нi. Але чому?

Результати сучасних дослiджень, зiбранi впродовж певного часу, показують нам, що всi речi та всi живi iстоти складаються з одних i тих самих елементiв: механiчних, термiчних, електричних, магнiтних i т.

iн.

Дуже важко сказати, де життя е, а де його немае. Нам здаеться, що якщо кiшка муркотить, коли ii пестять, i нявчить, коли ii б’ють, то вона, звичайно, жива. Але так само, коли я стукаю по шматку дерева, вiн видае звук… І звук, що виникае вiд удару ось цього старовинного етруського персня по дереву, i е голосом дерева.

А коли ми станемо гнути чи ламати дерево, воно трiщатиме, i цей трiск буде криком агонii вмираючоi iстоти. Тобто, iз фiлософськоi точки зору, ми не можемо вiдрiзняти, що е живим, а що нi.

Класична фiлософiя вчить нас не абсолютизувати. У цьому свiтi все вiдносно. Тут немае абсолютно великого чи абсолютно малого, чорного чи бiлого – не iснуе нiчого, що б мало абсолютнi характеристики, у проявленому свiтi всi явища е вiдносними.