Плисти проти течії. Том 2

Мiф про колективне звiльнення в рамках систем показав свою неспроможнiсть. Із плином часу навiть найбiльш органiзована i природна система розпадаеться, якщо ii не пiдтримують чоловiки i жiнки честi, моральностi, одним словом, добрi i доброчеснi люди.

Нам не потрiбнi перемоги певноi полiтичноi, соцiальноi, релiгiйноi групи чи секти. Нам потрiбнi доброчеснi люди, визнанi як такi, яким i слiд надавати якнайширшi повноваження в усiх царинах. У такому разi вони на це погодяться, i не з амбiтностi, а з шляхетностi та солiдарностi.

Повертаючись до Платона, нагадаемо, що на вправного шевця покладаеться обов’язок робити черевики для всiх; на вправного кравця – одяг для всiх, i все таке iнше. Той, хто пануе над собою, хто владае своiми пристрастями i проводить у життя iдеi силою власноi волi, i е найбiльш придатним на роль провiдника своеi спiльноти.

Якщо ми будемо у змозi пiдтримати доброчесних людей i надамо iм необхiднi культурнi iнструменти, вони можуть iнтегрувати будь-яку форму урядування, адже будь-який спосiб урядування в iхнiх руках буде ефективним.

Якщо якась доброчесна людина, первосвященик будь-якоi релiгii, пробудить у своiх вiрянах вiдчуття присутностi Бога, вони побачать у ньому вiдображення цiеi присутностi.

Якщо доброчесна людина присвячуе себе мистецтву, науцi чи будь-якiй iншiй сферi дiяльностi, вона буде осяяна власною доброчеснiстю, хай який шлях вона обере, адже у своiй доброчесностi вона мае обрати щонайкраще.

Необхiдно усвiдомити, що зi змiною ХХ-го на ХХІ сторiччя навряд чи припиняться расизм, утиски, незаконне збагачення, геноцид; потрiбнi змiни «зсередини», на внутрiшньому рiвнi, з тим, щоб на мiсце контамiнованих системних механiзмiв стали добрi i доброчеснi люди.

Необхiдно знайти iх, призначити i пiдтримати.

Для людини немае бiльшого ворога, нiж iнша людина, якщо це погана людина, але немае i кращого друга, нiж iнша людина, якщо вона добра i доброчесна.

Будьмо мужнiми i викиньмо на смiтник iсторii зловорожi системи, що рухають нами, аби на iхнiх уламках могла поступати нова людина, яка вирiзняеться своею добротою.

Бути молодим

Молодiсть, божественний скарб,

Ти проминаеш, щоб не вернутися.

Коли хочу плакати, я не плачу,

А iнодi плачу, того не бажаючи.

    Рубен Дарiо

Цього разу ми не будемо говорити про молодiсть душi, про таемничу Золоту Афродiту, про цю добру матiр, яка дозволяе нам бачити кращу, найблагороднiшу частину природи i душi.