Плисти проти течії. Том 2

Сьогоднi ми будемо говорити про молодiсть, як ii розумiе загал; про людей, якi тiльки тому, що вони юнi, вже заслуговують на звання щасливцiв. Адже, залишивши осторонь езотеричнi роздуми i нашi знання про реiнкарнацiю, молодiсть для нас – це, безсумнiвно, весна життя… З усiма ii грозами та каменепадами, вона все ж таки залишаеться весною – сповненою сил, життя, радощiв, яскравих фарб та iнших принад. Славетний поет, який писав вiршi iспанською мовою (один iз них став епiграфом до цiеi статтi), зумiв дуже простими словами передати почуття, властивi бiльшостi людей… Без сумнiву, Рубен Дарiо був обранцем муз.

Отже мова пiде про людей, яким ще немае тридцяти. Я знаю, що тридцятирiччя як межа молодостi породить рiзнi думки i судження… але в цьому випадку менi судити… i гадаю, це саме цей вiк, дiйсно, середньостатистичний для всього свiту.

На жаль, часто молодi люди бездумно витрачають цю весну свого життя: втрачаючи контроль, iхнi тiла та почуття несуться стрiмголов, мчаться звивистими дорогами, залишаючи слiди, якi неможливо буде перекреслити в майбутньому.

Є й тi, хто виправдовуе себе словами: «Я ще дуже молодий»… Обережно: ви помиляетесь. Молоде тiло ще не означае, що душа також молода. Молодiсть дае чудовий досвiд, який ми з вiком цiнуемо все бiльше. У якомусь сенсi, те, чого ми не зробили в молодостi, вже не зможемо здiйснити потiм. Адже жити – означае пригадувати, як казав божественний Платон. Молодiсть – це не тiльки час напруженого навчання, першоi багатообiцяючоi роботи, не тiльки пора любовi та радостi, оптимiстичних планiв та надiй, «адже ще все життя попереду»… Це також час iдеалiв, час iх проголошувати, збиратися разом, час шукати неможливе, перемагати… у тому числi, й самого себе.

Бути молодим i постiйно вiдчувати лещата страху та помилковоi розсудливостi, стримувати себе у всьому, зважаючи, «що ж скажуть» старшi (iз властивим iм нерозумiнням), уникати битв «iз поважноi причини» – означае засудити себе на роль раба протягом усього життя.

Молода людина мае прагнути миру, але при цьому нiколи не забувати, що мир – це не дар богiв, а заслуга миротворцiв. Миру можна досягнути, лишень коли зло, несправедливiсть, дисгармонiя будуть подоланi – як усерединi, так i довкола нас. Як говорили давнi римляни, за мир треба вмiти боротися. І повсякчас бути напоготовi його захищати.