На нашем сайте вы можете читать онлайн «Хто не ризикує». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Современные детективы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Хто не ризикує

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
Краткое содержание книги Хто не ризикує, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Хто не ризикує. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Джеффри Арчер) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Джеффрі Арчер (нар. 1940 р.) – постать досить неоднозначна. Англійський політик з оксфордською освітою, який кілька разів полишав політичну арену через скандали, благодійник, лорд, котрий потрапив до в’язниці за лжесвідоцтво та перешкоду в здійсненні правосуддя, людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером і дав авторові змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що створив понад 20 книжок. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи письменника «Каїн і Авель», «Лише час підкаже», «Гріхи батьків» та «Надійно прихована таємниця».
Романом «Хто не ризикує» (2019) Джеффрі Арчер відкриває нову серію про детектива Вільяма Ворвіка, героя романів Гаррі Кліфтона із «Хроніки Кліфтона», протягом якої він пройде складний шлях від звичайного констебля до комісара поліції. Події в романі розпочинаються, коли Вільям закінчує університет та, на превелике невдоволення свого батька, провідного адвоката з кримінальних справ, вирішує приєднатися до Міської поліції Лондона, а не бути його учнем у суді, маючи гарні перспективи стати в майбутньому успішним адвокатом. Проте Вільям, на відміну від свого батька, прагне не захищати багатих лиходіїв, а ловити і запроторювати їх за ґрати, тож він таки наполягає на своєму й отримує кінець кінцем таку бажану роботу в поліції – хоч і з невеликою зарплатнею, але з великим ризиком для життя. Та чи вдасться Вільяму Ворвіку стати гарним поліцейським і хто допоможе йому в цьому, читайте в новому романі Дж. Арчера «Хто не ризикує».
Хто не ризикує читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Хто не ризикує без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Невже ви не вважаете ii чарiвною?
– Вважаю, звiсно, але не хочу, щоб вона втекла до того, як принесуть першу страву.
Бет пiдняла очi вiд меню.
– Не хвилюйтеся, не втечу. Не до другоi страви, у будь-якому разi.
– А що ви будете пити, синьйорино?
– Келих бiлого вина, будь ласка.
– Пляшку «Фраскатi», – сказав Вiльям, пригадуючи назву вина, яке зазвичай замовляв його батько, але сам детектив не мав уяви, скiльки воно може коштувати.
Коли Джино прийняв iхне замовлення й пiшов, Бет запитала:
– То Вiльям чи Бiлл?
– Вiльям.
– Ви працюете у мистецькiй iндустрii чи просто фанат музеiв?
– І те, й iнше. Я ще з дитинства люблю музеi, проте зараз працюю у вiддiлi витворiв мистецтва та антикварiату у Скотленд-Ярдi.
Здавалося, Бет трохи вагалася, перш нiж сказати:
– Отже, ви прийшли до Фiцмолеану по роботi.
– Доки не побачив вас.
– Ви ще гiрший за Джино.
– А ви?
– Нi, я не гiрша за Джино.
– Нi, я не про це… – мовив Вiльям, з жахом думаючи про те, що з його останнього побачення пройшло дуже багато часу.
– Я знаю, про що ви, – пiдколола його Бет. – Я викладаю iсторiю мистецтв у Даремi.
– Я знав, що обрав неправильний унiверситет.
– А де ви навчалися? – спитала вона, коли Джино повернувся зi страчателою просто з жару.
– Кiнгз. Також iсторiя мистецтв. А пiсля Дарему?
– Пiшла до Кембриджу, а потiм писала дисертацiю доктора фiлософii про дипломата Рубенса.
– Я майже почав навчання в аспiрантурi за злочинцем Караваджо.
– Це пояснюе, чому ви опинилися у полiцii.
– А потiм ви одразу пiшли до Фiцмолеану?
– Так, це була моя перша робота пiсля Кембриджу. Мабуть, учора було дуже помiтно, що це моя перша спроба провести екскурсiю.
– Ви були неймовiрною.
– Я ще тiльки починаю, ви це зрозумiете, коли послухаете лекцiю Тiма Нокса наступного тижня.
– Не можу навiть уявити, як це – замiнити свого начальника останньоi митi.
– Це було жахливо. Отже, наважуся спитати: як близько ви до повернення мого Рембрандта?
– Вашого Рембрандта?
– Так.
– І я розумiю чому. Проте через сiм рокiв ця справа стала, як то кажуть, висяком.
– Але ж ви не працюете над цiею справою останнi сiм рокiв?
– Менше семи тижнiв, – пiдтвердив Вiльям. – Але я впевнений, що зможу повернути Рембрандта вам до кiнця наступного мiсяця.
Бет не засмiялася.
– Я все ще вiрю, що картину можна знайти й повернути у галерею.











