Троє в одному човні (як не рахувати собаки) = Three Men in a Boat (to Say Nothing of the Dog)

Іще один мiй знайомий теж був на тиждень вибрався в морську подорож понад узбережжям. Перед вiдплиттям до нього в каюту прийшов стюард i спитав, чи вiн платитиме за iжу кожного разу окремо, чи заплатить наперед за весь час.

Стюард радив заплатити наперед – так, мовляв, вийде багато дешевше. Сказав, що за тиждень iз нього вiзьмуть два фунти п’ять шилiнгiв. На снiданок у них подають рибу й смажене м’ясо. О першiй годинi обiд iз чотирьох страв. Вечеря о шостiй – суп, риба, антре[1 - Страва, що подаеться перед печенею (з французькоi).

], печеня, птиця, салат, солодке, сир i десерт. І легенька м’ясна перекуска о десятiй.

Мiй знайомий обрав це меню за два фунти й п’ять шилiнгiв (вiн любить попоiсти).

Обiд подали, коли минали Шiрнес. Мiй знайомий чомусь не почував такого апетиту, як сподiвався, а тому з’iв тiльки трохи вареного м’яса й полуницi з вершками. Удень вiн не раз згадував той обiд, i часом йому здавалося, що вiн уже кiлька тижнiв не iв нiчого, крiм вареного м’яса, а часом – що вiн уже кiлька рокiв живе на самих полуницях iз вершками.

Та м’ясовi i полуницям з вершками теж, видно, було не солодко, бо вони просились на волю.

О шостiй прийшли й сказали, що вечеря готова. Це повiдомлення мiй знайомий сприйняв без великого захвату, проте подумав, що треба ж вiдробити частину тих двох фунтiв i п’яти шилiнгiв, i, держачись за линви та iншi речi, спустився до iдальнi. Унизу його зустрiв приемний аромат цибулi й гарячоi шинки, змiшаний з пахощами смаженоi риби й зеленi.

Пiдiйшов, улесливо всмiхаючись, стюард i спитав:

– Чого вам принести, сер?

– Краще винесiть… мене звiдси, – насилу вiдповiв мiй знайомий.

Його пiдхопили, хутенько винесли нагору й зоставили бiля завiтряного борту.

Наступнi чотири днi вiн жив скромно й безгрiшно, живлячись самими сухариками та содовою водою; однак у суботу, набравшися зухвальства, зважився випити слабенького чаю iз грiнками, а в понедiлок уже поглинав курячий бульйон.

У вiвторок вiн зiйшов на берег i довго стояв на пристанi, iз жалем в очах дивлячись услiд пароплавовi.

– Бач, поплив, – нарiкав вiн. – І моя iжа на ньому зосталась. На два фунти iжi! Заплатити заплатив, а з’iсти не з’iв…

Вiн запевняв, що надолужив би свое, якби йому ще хоч один день.

Ось чому я так рiшуче виступив проти морськоi подорожi. Я пояснив, що боюся не за себе. Менi море нiколи не вадило. Але я боявся за Джорджа.