Троє в одному човні (як не рахувати собаки) = Three Men in a Boat (to Say Nothing of the Dog)

Гаррiс за кожним рогом знае таке мiсце, де можна випити чогось дуже доброго. Я гадаю, що якби зустрiти Гаррiса в раю (це, звичайно, тiльки припущення), вiн привiтав би вас такими словами:

– А, й ти вже тут, друзяко? Дуже радий. Ходiмо, я тут за рогом знайшов одне гарненьке мiсце, де можна випити справжнього першосортного нектару.

Одначе в даному випадку, коли йшлося про ночiвлю на природi, його практичне зауваження було дуже вчасне й доречне. Ночувати надворi в дощ справдi не вельми приемно.

Вечiр.

Ви змокли до рубця, у човнi добрих два дюйми води, i всi вашi речi вогкi. Ви нагледiли на березi мiсцину, де трохи менше калюж, причалюете там, витягаете на берег намет i вдвох iз товаришем починаете його напинати.

Намет мокрий, важкий, вiн хляпае на вiтрi, падае на вас, обмотуеться кругом голови, доводить вас до шалу. Дощ лле безперестану. Напнути намет i в гарну погоду нелегко, а в дощ – це робота для Геркулеса. Вам усе здаеться, що ваш товариш не допомагае вам, а тiльки дурня клеiть.

Тiльки-но ви закрiпите як слiд свiй бiк, вiн зi свого боку смикне – i вся ваша робота пропала.

– Слухай, що ти там робиш? – гукаете ви.

– А ти що робиш? – вiдрубуе вiн. – Попусти-но!

– Не тягни! Ти все менi зiпсував, йолопе! – кричите ви.

– Нiчого я не зiпсував! – гиркае вiн у вiдповiдь. – Попусти свiй бiк, чуеш?

– А я тобi кажу, що ти все переплутав! – горлаете ви, ладнi вже кинутись на нього з кулаками, i, щосили шарпнувши за мотузки, вириваете всi кiлочки з його боку.

– Чортiв iдiот! – бурмоче вiн сам до себе, тодi раптом шарпае теж – i висмикуе iз землi вже вашi кiлочки.

Ви кидаете довбешку, якою iх забивали, i в обхiд намету рушаете до нього – сказати йому в вiчi, що ви про все це дiло думаете. А вiн у ту саму хвилину й з тiею самою метою рушае до вас, тiльки другим боком. Так ви й ходите, лаючись, один за одним довкола намету, аж поки вiн падае на землю безформною купою; ви спиняетесь i якусь мить дивитесь один на одного через ту купу, а тодi обурено вигукуете в один голос:

– От бач! А я що казав?

Тим часом третiй ваш товариш, що вихлюпував iз човна воду, налив собi в рукав i останнi десять хвилин безперестану лаявся собi пiд нiс, запитуе вас, у якого дiдька ви там бавитесь i чого цей проклятущий намет i досi не напнуто.

Нарештi ви сяк-так його напинаете й заходжуетеся переносити iз човна речi. Розпалити багаття – шкода й пробувати, тому ви запалюете спиртiвку й тиснетесь бiля неi.