Казки

– Ось воно що! – знову вголос здивувалася бабуся, опустивши погляд на голих ляльок, що сидiли пiд стiною. – Але ж перед тим, як на вулицю виходити, треба вдягнутися теплiше.

А за вiкном свiтило ранкове сонце, i його нiжнi, вже теплi променi бiгали по бабусиних щоках, по руках, носах i навiть очах Миколки i Василька. Вони мружилися, нахиляли голови ближче до ляльок, поки вдягали iх у все чисте.

– Але ж сьогоднi четвер! – раптом сказала бабуся, котра допомагала iм одягати ляльок. – Чистий четвер!

Ретельно залатанi i чистенькi iграшки вони повезли вже втрьох на трамваi.

На снiданок Василько запiзнився, але його не сварили. А в палатi на тумбочцi стояв тортик iз шiстьма свiчками.

Миколка i його бабуся слiдом за Васильком зайшли в його палату й ахнули вiд подиву.

– У тебе що, день народження? – запитав Миколка.

Василько кивнув.

У палату, мабуть, уже не вперше за цей ранок, зазирнула нянечка Соня. Побачивши нарештi свого улюбленця, та ще й з гостями, вона запалила шiсть свiчок на тортi.

– А новi iграшки обов’язково куплять, – пообiцяла знову нянечка. – Може, через мiсяць.

– А менi непотрiбнi новi! – Василько гордим поглядом показав на три кошики, що стояли на пiдлозi праворуч вiд вiконця.

Нянечка, роздивившись полагодженi iграшки, перевела здивований погляд на двох хлопчакiв.

– Молодцi! А тепер мерщiй за тортик! – вона витягла з кишенi бiлого халата кiлька чайних ложечок i двi з них простягла друзям. Третю передала бабусi Миколки, а четверту залишила собi.

Василько вже нацiлився ложечкою на кремову троянду на тортi, але нянечка його зупинила.

– А свiчки задувати хто буде?

Василько задув свiчки з першого разу i озирнувся на Миколку. Той дивився на тортик сумно i навiть зробив крок назад.

– Ти чого? – здивувався Василько.

– Якщо я iстиму з тобою разом, то можу заразитися…

– Та ти що! – усмiхнулася нянечка. – Ця хвороба через тортики не передаеться! Їжте! Їжте! І ми вашим тортиком поласуемо! – нянечка Соня поглянула на бабусю Миколки, яка пiдiйшла ближче.

Миколка i Василько сiли на лiжко, посунули тумбочку з тортиком, щоб було зручно, i взялися за солодке частування.

– Ти знаеш, – поспостерiгавши за друзями, прошепотiла нянечка Васильковi.