Пітер Пен = Peter Pan

Інодi це завдавало певних неприемностей, як у випадку, коли iм доводилося прикидатися, що вони обiдають.

Якщо вони раптом вирушали в уявний свiт, то тут же отримували ляпас.

– Так, мiй маленький друже, – квапливо вiдгукнувся Малюк, щоки якого аж пашiли.

– Прошу, сер, – пояснив Пiтер, – ця ледi дуже хвора.

Вони стояли бiля ii нiг, але Малюк вважав за краще не помiчати цього.

– Ой-ой-ой! – похитав вiн головою. – І де ж вона лежить?

– Он на тiй галявинi.

– Я запхаю iй скляну штучку пiд пахву, – зронив Малюк i спробував переконатися, що це можливо зробити, в той час, як Пiтер чекав.

– Як вона? – поцiкавився Пiтер.

– Так-так-так, – повiдомив Малюк, – ця штучка iй дуже допомогла.

– Я радий, – втiшився Пiтер.

– Я вiдвiдаю ii ще раз увечерi, – повiдомив «лiкар», – напоiть ii бульйоном iз горнятка з носиком.

Пiсля того як капелюх повернувся до Джона, вiн важко зiтхнув, наче уникнув якоiсь великоi небезпеки.

Тим часом дерево оживало пiд натиском сокири та пилки. Майже все необхiдне для затишного житла вже лежало бiля нiг Вендi.

– Якби ж то знати, – зауважив хтось, – якi будинки iй подобаються.

– Пiтере, – закричав iнший, – вона перевертаеться увi снi!

– Вона вiдкрила рот! – вигукнув третiй, зачудовано видивляючись. – Оце добре!

– Може, вона заспiвае щось увi снi, – зауважив Пiтер. – Вендi, заспiвай нам пiсеньку, яку хатинку ти хотiла б мати.

І негайно ж, навiть не розплющуючи очей, Вендi заспiвала:

Бажаю мати такий будинок,

Якого не бачив свiт,

Де будуть червонi стiни,

І дах зелений, i плiт.

Вони дуже зрадiли цьому, i щоб виконати таку забаганку, принесенi колоди були помащенi липким червоним соком, а вся земля навколо була встелена мохом. Вони миттево звели стiни будинку i покрили мохом дах, вiдтак заспiвали хором:

Ми збудували стiни й дах,

Поставили дверi чудовi,

Скажiть нам, матiнко Вендi,

Що можна додати знову?

На це вона вiдповiла:

Гадаю, що найкраще далi

Вiкно потрiбно встановити,

У нього зазирнуть троянди,

А звiдти виглянуть дiти.

Загубленi тут же прорубали вiкно, а з великого жовтого листя змайстрували фiранки. Але звiдки ж узяти троянди?

– Троянди, – задумався Пiтер.

Але вони швиденько «посадили» кущ, i троянди вмить розцвiли.