Полліанна

Потiм тiтка перенесла свою критичну увагу на латану бiлизну у шухлядах.

– Найпристойнiша бiлизна зараз на менi, – занепокоено зiзналася Поллiанна. – Дами з «Жiночоi допомоги» купили менi один повний комплект з розпродажу. Мiсiс Джонс, вона голова товариства, сказала, що це вони зобов’язанi придбати менi, бодай, навiть iм судилось би до кiнця своiх днiв стукати пiдборами по голих плитах у церквi. Але iм не судилося. Мiстер Вайт терпiти не може стукоту. Йому це дiе не нерви, каже його дружина. Але вiн також мае грошi, тож усi гадають, що вiн зробить чималий внесок на килим… заради своiх нервiв, зрозумiло.

Я думаю, вiн би мав радiти, що, поза нервами, вiн мае також грошi. Як гадаете?

Мiс Поллi, здаеться, не слухала ii. Вона завершила огляд бiлизни й несподiвано обернулася до дiвчинки.

– Поллiанно, ти ходила до школи?

– Так, тiтонько Поллi. Крiм того, тат… Тобто, крiм того, я трiшки навчалася вдома.

Мiс Поллi насупилася.

– Чудово. Восени пiдеш у мiсцеву школу. Директор, мiстер Голл, визначить, до якого класу тебе записати.

А до того часу ти щодня читатимеш менi вголос по пiвгодини.

– Я люблю читати. Але якщо вам набридне слухати мене, я залюбки почитаю сама собi… слово честi, тiтонько Поллi. І менi не знадобиться докладати зусиль, щоб з того радiти, бо я набагато бiльше люблю читати про себе, особливо якщо трапляються довгi слова.

– Нiтрохи не сумнiваюся, – похмуро перервала ii мiс Поллi. – Ти навчалася музицi?

– Не дуже. Я не люблю свою музику, хоча менi подобаеться, коли iншi грають чи спiвають.

Я трiшки навчалася на фортепiано. Мене вчила мiс Грей, що грае у церквi. А я би радше утрималася вiд музики, тiтонько Поллi. Правду кажучи, не варто.

– Цiлком припускаю, що так, – iронiчно звела брови тiтка. – Однак я вважаю своiм обов’язком дати тобi бодай основи музичноi освiти. Шити, звiсно, ти вмiеш.

– Так, мем, – зiтхнула Поллiанна. – Дами з «Жiночоi допомоги» мене цього навчали. Та невдало. Мiсiс Джонс наполягала, що голку, коли робиш петельки, слiд тримати геть iнакше, нiж вважали решта дам, а на думку мiсiс Вайт, перш, нiж братися до пiдрублювання, треба навчитися робити строчку (чи, може, навпаки?), тим часом як мiсiс гаррiман дуже скептично ставилася до штопання як такого.

– Такого роду складнощiв у нас не виникне, Поллiанно, – я сама навчу тебе шити. А куховарити, я так гадаю, ти теж не вмiеш?

Поллiанна раптом розсмiялася.

– Вони заповзялися навчити мене саме цього лiта, однак ми не далеко просунулися.