Полліанна

Мiс Поллi втомлено зiтхнула, i Поллiанна виразно почула ii зiтхання.

– Так, Поллiанно, я забула тобi сказати. Тiмотi сьогоднi о пiв на другу вiдвезе нас у мiсто. Серед твого одягу немае нiчого, що личило б носити моiй племiнницi. Я забула б свiй обов’язок, якби дозволила тобi з’явитися на людях у чомусь настiльки недоречному.

Цього разу не стримала зiтхання Поллiанна. Вона починала майже ненавидiти слово, «обов’язок».

– Тiтонько Поллi, прошу вас, – озвалася дiвчинка благально, – чи ж немае iншого способу радiти, крiм, як з виконання обов’язку?

– Що? – ошелешено глянула вгору мiс Поллi.

Щоки iй почервонiли i вона сердито рушила сходами вниз.

– Не грубiянь, Поллiанно!

У розпеченiй кiмнатцi на горищi Поллiанна опустилася на один iз жорстких стiльцiв. Подальше iснування уявлялося безперервним виконанням обов’язку.

– Якi я грубощi сказала, не розумiю? – зiтхнула вона. – Я тiльки запитала, чи можна з чого-небудь iще радiти, коли виконуеш свiй обов’язок.

Кiлька хвилин Поллiанна сидiла мовчки, сумно споглядаючи полишену на лiжку купу одягу. Тодi поволi пiдвелася i почала складати речi.

– Не бачу, з чого тут радiти, – мiркувала вона вголос. – Хiба що… можна порадiти, коли обов’язок виконано.

І засмiялася на цю думку.

Роздiл 7

Поллiанна i покарання

О пiв на другу Тiмотi повiз мiс Поллi та ii небогу по найбiльших крамницях за пiвмилi вiд обiйстя Гаррiнгтонiв.

Добирання нового гардеробу для дiвчинки позначилося на всiх учасниках приемним збудженням.

Мiс Поллi вiдчувала незвичайну полегкiсть i водночас упевненiсть, як людина, що ступила на твердий грунт пiсля небезпечноi прогулянки по краю вулканiчного кратера. А персонал у крамницях дiвчинка з тiткою залишали з розпашiлими вiд метушнi обличчями i запасом кумедних iсторiй вiд Поллiанни – продавцям буде чим розважати друзiв до кiнця тижня. Сама ж Поллiанна, усмiхнена й задоволена, променилася щастям, бо, як вона звiрилася однiй з продавчинь: «Тому, хто ранiше не знав нiчого лiпшого за уживаний одяг з благочинних пожертв, приемно отак узяти й накупити новенького вбрання, яке не треба нi пiдшивати, нi чимсь доточувати».

Похiд по крамницях забрав бiльшу частину дня. Далi була тiльки вечеря, приемна розмова зi старим Томом у саду i з Ненсi на ганку, коли та вже перемила посуд, а тiтка Поллi пiшла з вiзитом до сусiдки.