Полліанна

Дiйшовши до сходiв, мiс Поллi уривчастим голосом оголосила:

– Поллiанно, спатимеш у мене, в моему лiжку. Завтра повиннi доставити сiтки. Але доки iх встановлять, я вважаю своiм обов’язком тримати тебе при собi i не спускати з тебе очей.

У Поллiанни вiд захвату перехопило подих.

– У вас, тiточко? У вашому лiжку? – схвильовано вигукнула вона. – Ох, тiтонько Поллi! Як це мило з вашого боку! Я так мрiяла заснути iнодi поряд з ким-небудь рiдним! Вже ж не з дамами з «Жiночоi допомоги» – вони-то були поряд, але це зовсiм не те.

Тiтонько Поллi, а я тепер знаете яка щаслива, що сiток на вiкнах досi немае!..

Вiдповiдi не було. Мiс Поллi рушила вперед. Дивним чином вона вiдчувала себе геть безпорадною. Вже втрете пiсля переiзду небоги вона намагаеться покарати ii, i втрете наштовхуеться на сприйняття дiвчиськом покарання як заохочення за невiдомо якi заслуги. Не дивно, що мiс Поллi почувалася геть збентеженою.

Роздiл 8

Поллiанна йде у гостi

У маетку Гаррiнгтонiв нарештi встановилася подоба порядку, хоча й не цiлком такого порядку, який початково задумувала мiс Поллi.

Щоправда, Поллiанна i шила, i вчилася музики, i читала вголос, i вивчала кулiнарне мистецтво. Але часу вона придiляла всiм цим заняттям набагато менше, нiж передбачалося. А от як раз на «просто життя», як вона, нещодавно, висловилася, часу у Поллiанни виявлялося бiльш нiж достатньо. Вся друга половина дня, з другоi пополуднi до шостоi вечора, належала цiлковито iй, i дiвчинка могла робити все, що iй заманеться, якби тiльки iй не заманулося робити деякi речi, категорично забороненi тiтонькою Поллi.

Важко сказати, надавалося таке щедре дозвiлля Поллiаннi для того, щоб вона як слiд вiдпочила вiд занять, а чи – щоб тiтка Поллi вiдпочила вiд небоги. Та хоч би там як, а впродовж тих перших липневих днiв, у мiс Поллi постiйно виникали приводи вигукнути: «Що ж це за дитина така!» А з щоденних занять з читання й шиття, тiтка, на вiдмiну вiд племiнницi, почувалася геть виснаженою i перебувала у напiвпритомному станi.

Ненсi, як викладач кухонного ремесла, справлялася зi своею роллю набагато лiпше. Себто, не умлiвала вiд урокiв, не почувалася знесиленою. Навпаки, середи та суботи стали для неi, свого роду, червоними днями календаря.

Поблизу маетку Гаррiнгтонiв Поллiанна не зустрiчала однолiткiв чи дiтей, з якими б вона могла бавитися. Особняк стояв на околицi i, хоча неподалiк виднiлися iншi будинки, у них, на той час, чомусь мешкали самi дорослi.