Полліанна

– Та знаю. Воно й почалося саме тодi, як вона посварилася з коханим, – кивнув старий Том. – Вона пiсля того наче дiету з полину й терну взяла – до всiх дiтклива й гостра.

– Це точно, – пiдхопила Ненсi. – Нiколи iй не догодиш, хоч як намагайся! Я б давно пiшла, якби моiм удома не залежало на моiй платнi. Та якогось дня менi терпець урветься i я не змовчу. А тодi, звiсно – прощавай Ненсi, пакуй манатки. Далебi, що так.

Старий Том похитав головою.

– Знаю. Мене теж поривало так учинити. Це природне вiдчуття, але не найкраще.

Похнюпивши голову, старий знову взявся до роботи.

– Ненсi! – покликав рiзкий голос.

– Так, мем, – вiдгукнулася Ненсi й поквапилася до будинку.

Роздiл 3

Прибуття Поллiанни

Наступного дня надiйшла обiцяна телеграма, у якiй повiдомлялося, що Поллiанна приiде у Белдiнгсвiль двадцять п’ятого червня, о четвертiй пополуднi. Прочитавши телеграму, мiс Поллi насупилася й пiднялася сходами на горище. Так само насуплено оглянула кiмнату.

У кiмнатi на горищi стояло акуратно застелене лiжечко, два жорстких стiльцi, умивальник, трюмо без дзеркала i маленький столик. Нi фiранок на вiкнах, нi картин на стiнах. Сонце весь день грiло дах, i у кiмнатцi було гаряче, наче у розжаренiй грубi. Через брак москiтних сiток, вiкна не вiдчиняли. Жирна муха сердито дзижчала при одному з них, б’ючись об скло i намагаючись вирватися геть.

Мiс Поллi вбила муху i викинула ii у вiкно (пiднявши раму заледве на дюйм), поправила стiлець, знову насупила брови i вийшла з кiмнати.

– Ненсi, – озвалась вона до прислужницi за кiлька хвилин, ставши у дверях кухнi, – я знайшла муху нагорi, у кiмнатi мiс Поллiанни. Напевне, хтось вiдчиняв вiкно. Я замовила сiтки вiд комах, але доки iх привезуть, маеш стежити, щоб вiкна лишалися зачиненими. Моя небога приiжджае завтра о четвертiй. Я хочу, щоб ти зустрiла ii на станцii. Тiмотi вiдвезе тебе екiпажем. У телеграмi написано: «Свiтле волосся, червона картата cукня, солом’яний капелюшок».

– Так, мем. А… а ви…

Мiс Поллi, безперечно, зрозумiла сенс белькотання Ненсi, бо насупилася i сухо перервала ii:

– Нi, я не поiду. У цьому немае потреби.

Вона повернулася i вийшла з кухнi – турботи з улаштування своеi небоги, Поллiанни, мiс Поллi завершила.

Ненсi люто натиснула на розжарену праску й енергiйно протягла нею по кухонному рушнику.