Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Останнє розпорядження Генерального Поштмейстера

Лiкар на мить вiдсахнувся, поглянув на дуло пiстолета, не знаючи, що робити далi. Вiлкiнз, нi на секунду не вiдводячи очей вiд Лiкаря, лiвою рукою закрив шкатулку з перлинами i засунув ii в кишеню.

Вiлкiнз нацiлив пiстолет Лiкаревi в голову

Однак, поки вiн це робив, Чап-Чап прослизнула пiд стiл так, що ii нiхто не помiтив. І несподiвано вкусила ловця перлiв за ногу своiм сильним дзьобом.

Завивши, Вiлкiнз зiгнувся, щоб вiдкинути ii геть.

– Дiйте, Лiкарю! – крикнула качка.

І в ту ж мить, коли пiстолет опустився, Лiкар стрибнув чолов’язi на спину, стиснувши йому шию, обидва з грюкотом упали й покотилися по пiдлозi каюти.

Зав’язалася запекла боротьба. Знову й знову перекачувалися вони по пiдлозi, перекидаючи всi речi навколо. Вiлкiнз намагався вивiльнити собi руку з пiстолетом, Лiкар з усiх сил притискав ii до тулуба чолов’яги, Чап-Чап же пiдстрибувала, i перелiтала, i пiдскакувала, i била крильми, стараючись вкусити ворога за носа, як тiльки помiчала таку можливiсть.

Нарештi Джон Дулiттл, котрий як на свiй розмiр був могутнiм борцем, затис ловця перлин залiзною хваткою, так що той узагалi не мiг поворухнутися. Та саме в ту мить, як Лiкар виривав пiстолет iз рук суперника, один з iнших чоловiкiв прокинувся, розбуджений шумом бiйки, вихилився з койки прямо за спиною Лiкаря i завдав йому страшного удару пляшкою по головi. Приголомшений, Джон Дулiттл втратив свiдомiсть, звалився на пiдлогу безформною масою й залишився лежати непорушно.

А потiм усi трое чоловiкiв накинулися на нього з мотузками.

За хвилину Лiкаревi руки й ноги були зв’язанi, й боротьба закiнчилася.

* * *

Коли Лiкар прийшов до тями, то побачив, що лежить на днi власного каное, а Чап-Чап тягне за мотузку, що зв’язувала його зап’ястя, аби iх звiльнити.

– А де Вiлкiнз? – запитав вiн, ще й досi як слiд не прочумавшись.

– Щез, – сказала Чап-Чап, – i перлини iз ним! Який лайдак! Як тiльки вони скинули вас у каное, то витягли якiр, пiдняли вiтрило i дали драла.

Вони страшенно квапилися й весь час оглядали море через пiдзорну трубу та говорили про кутери митникiв. Пiдозрюю, що уряд оголосив iх у розшук за цiлу купу злочинiв. Я нiколи в життi не бачила чоловiчу компанiю бiльш кримiнального вигляду. Ну от, мотузки на ваших руках я розв’язала, решту краще зробiть самi. Голова сильно болить?

– Так, усе ще трохи гуде, – вiдповiв Лiкар, працюючи над вузлом на своiх щиколотках. – Але зараз я вже буду в порядку.