Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми

– Додому тебе вiдносити менi нiколи, сам розумiеш, – сказав Мартiн. – Та от що я можу тобi запропонувати: летiмо разом з усiма. Подивимося, що це за Лапландiя така, а потiм i додому повернемося. Акку я вже якось умовлю, а не вмовлю, то обману. Ти тепер маленький, заховати тебе неважко. Та годi базiкати! Назбирай-но швидше сухоi трави. Та якнайбiльше!

Коли Нiльс набрав цiлий оберемок торiшньоi трави, Мартiн обережно пiдхопив його за комiр сорочки й перенiс на велику крижину. Дикi гуси вже спали, заховавши голови пiд крила.

– Розклади траву, – скомандував Мартiн, – iнакше без пiдстилки у мене, чого доброго, лапи до криги примерзнуть.

Пiдстилка хоч i вийшла рiденькою (чи ж багато Нiльс мiг трави прихопити!), та все ж лiд абияк прикривала.

Мартiн став на неi, знову схопив Нiльса за комiр i засунув собi пiд крило.

– На добранiч! – сказав Мартiн й мiцнiше притиснув крило, щоб Нiльс не випав.

– На добранiч! – сказав Нiльс, зариваючись з головою в м’який i теплий гусячий пух.

Роздiл 3.

1

Коли всi птахи й звiрi заснули мiцним сном, з лiсу вийшов лис Смiрре.

Щоночi виходив Смiрре на полювання, й непереливки було тому, хто безтурботно засинав, не встигши забратися на високе дерево чи сховатися в глибокiй норi.

М’якими, нечутними кроками пiдкрався лис Смiрре до озера. Вiн давно вже вистежив зграю диких гусей й наперед облизувався, думаючи про смачну гусятину.

Але широка чорна смуга води вiддiляла Смiрре вiд диких гусей. Смiрре стояв на березi й вiд злостi клацав зубами.

Аж раптом вiн помiтив, що вiтер поволi пiдганяе крижину до берега.

«Ага, здобич все-таки моя!» – посмiхнувся Смiрре й, присiвши на заднi лапи, терпляче став чекати.

Вiн чекав годину. Чекав двi години… три…

Чорна смужка води мiж берегом i крижиною ставала дедалi вужчою.

Ось лис вловив гусячий дух.

Смiрре ковтнув слину.

З шелестiнням i легким дзенькотом крижина вдарилася об берег…

Смiрре приловчився й стрибнув на лiд.

Вiн пiдкрадався до зграi так тихо, так обережно, що жоден гусак не почув наближення ворога.

Та все ж Смiрре встиг схопити одного гусака.

Вiд крику Акки Кебнекайсе прокинувся й Мартiн. Сильним помахом вiн розкрив крила й стрiмко злетiв угору. А Нiльс так само стрiмко полетiв донизу.

Вiн стукнувся об лiд i розплющив очi. Спросоння Нiльс навiть не зрозумiв, де вiн i що з ним сталося.