Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми

Та раптом вiн побачив лиса, що тiкав з гусаком в зубах. Не вагаючись, Нiльс кинувся навздогiн.

Бiдолашний гусак, що потрапив у пащу Смiрре, почув тупiт дерев’яних черевичкiв й, вигнувши шию, з боязкою надiею озирнувся.

«Ах, он хто це! – сумно подумав вiн. – Отже, пропав я. Куди такому впоратися з лисом!»

А Нiльс зовсiм забув, що лис, якщо схоче, може розчавити його однiею лапою. Вiн гнався по п’ятах за нiчним злодiем i твердив сам собi:

– Лише б наздогнати! Лише б наздогнати!

Лис перестрибнув на берег – Нiльс за ним.

Лис кинувся до лiсу – Нiльс за ним.

– Зараз же вiдпусти гусака! Чуеш? – кричав Нiльс. – Інакше я тебе так вiдлупцюю, що не радий будеш!

– Хто це там пищить? – здивувався Смiрре.

Вiн був допитливим, як усi лиси на свiтi, тому зупинився й повернув морду.

Спочатку вiн навiть не побачив нiкого.

Лишень коли Нiльс пiдбiг ближче, Смiрре розгледiв свого страшного ворога.

Лису стало так смiшно, що вiн ледве не випустив здобич.

– Кажу тобi, вiддавай мого гусака! – кричав Нiльс.

Смiрре поклав гусака на землю, притис його переднiми лапами й сказав:

– То це твiй гусак? Тим краще. Можеш подивитися, як я ним поласую!

«Цей рудий злодюга, здаеться, й за людину мене не вважае!» – подумав Нiльс i кинувся вперед.

Обома руками вiн вчепився в лисячий хвiст i смикнув що було сили.

Вiд несподiванки Смiрре випустив гусака. Тiльки на секунду. Але й секунди вистачило. Не гаючи часу, гусак рвонувся вгору.

Вiн дуже хотiв би допомогти Нiльсу.

Але що вiн мiг вдiяти? Одне крило у нього було зiм’яте, з iншого Смiрре встиг повисмикувати пiр’я. До того ж у темрявi гусак майже нiчого не бачив. Може, Акка Кебнекайсе щось придумае? Треба швидше летiти до зграi. Не можна ж лишати Нiльса в такiй бiдi! І, важко змахуючи крилами, гусак полетiв до озера. Нiльс i Смiрре проводжали його поглядом. Один – з радiстю, iнший – зi злiстю.

– Ну що ж! – прошипiв лис. – Якщо гусак втiк вiд мене, то тебе я вже не випущу.

Миттю проковтну!

– Ну це ми ще побачимо! – сказав Нiльс i ще дужче стиснув лисячого хвоста.

Й справдi, спiймати Нiльса виявилося не так просто. Смiрре стрибнув вправо, а хвiст занесло влiво. Смiрре стрибнув влiво, а хвiст занесло вправо. Смiрре крутився, як дзига, але й хвiст крутився разом з ним, а заразом – i Нiльс.

Спочатку Нiльсу було навiть весело вiд цього шаленого танцю. Та невдовзi руки у нього затекли, в очах зарябило.