Загадкова історія Бенджаміна Баттона

Це не помилка – на нього дивився сiмдесятирiчний старець, сiмдесятирiчне немовля, ноги якого звисали з колиски, в якiй вiн лежав.

Старець безтурботно спостерiгав за ними й раптом заговорив хрипучим й древнiм голосом:

– Ви мiй батько? – запитання вимагало вiдповiдi.

Мiстер Баттон та медсестра жорстоко глипнули.

– Бо якщо ти мiй батько, – продовжив старець крикливо, – то я хочу, аби ти забрав мене з цього мiсця, чи, зрештою, змусь iх поставити тут зручне крiсло.

– Заради Бога, звiдки ти прийшов? Хто ти? – у нестямi випалив мiстер Баттон.

– Я не можу сказати точно – хто я, – проскиглив крикливо, – я тiльки нещодавно народився. Але мое прiзвище воiстину Баттон.

– Ти брешеш! Ти самозванець!

Старець втомлено звернувся до медсестри:

– Ось так вiтають новонародженого, – поскаржився слабким голосом. – Чому б вам не сказати йому, що вiн помиляеться?

– Ви помиляетеся, мiстере Баттон, – суворо сказала медсестра. – Це – ваша дитина, i ви повиннi змиритися з цим. Ми просимо вас забрати його додому, коли це буде можливо – краще найближчими днями.

– Додому? – перепитав мiстер Баттон недовiрливо.

– Так, ми ж не можемо тримати його тут. Ми справдi не можемо, розумiете?

– Радий це чути, – проскиглив старець. – Це смiшне мiсце зовсiм не пiдходить для новонародженого, який звик перебувати в тишi. З цими стогонами й криками я не можу й ока зiмкнути. Я попросив щось поiсти, – тут його голос пiднявся до верескливих ноток протесту, – а вони принесли менi пляшку з молоком!

Мiстер Баттон опустився на крiсло поруч iз сином й прикрив обличчя руками.

– Святi небеса! – пробурмотiв голосом, повного надмiрного жаху. – Що скажуть люди? Що менi робити?

– Ви маете забрати його додому, – наполягала сестра. – Негайно!

Гротескна картина з жахливою точнiстю постала в уявi змарнiлого чоловiка – картина того, як вiн проходить переповненими вулицями разом iз такою жахливою iстотою, що волочиться бiля нього.

– Я не можу, я не можу, – простогнав вiн.

Люди його зупинятимуть, i що вiн iм скаже? Вiн мае познайомити iх iз цим старцем:

– Це мiй син, що народився сьогоднi зранку.

І потiм сивий чоловiчок натягне свое покривало на себе, i вони шкандибатимуть, важко проходитимуть повз галасливi крамницi, ринок iз рабами, – на хвильку мiстер Баттон пристрасно забажав, аби його син був чорним, – проходитимуть повз розкiшнi будинки-резиденцii, повз будинок для престарiлих…

– Ну ж бо! Опануйте себе, – наказала медсестра.