Каїн і Авель

Сiм’я, коли прибула до Лондона, зупинилася в готелi «Савойя» в дiльницi Стенд, звiдки було зручно добиратися до офiсу Рiчарда у Ciтi. Пiд час вечерi на березi Темзи Рiчард дiзнався вiд сера Девiда Сеймура, свого нового управителя та колишнього дипломата, про те, як обстоять справи у лондонськiй фiлii. Хоча й ранiше нiколи не вважав Лондон фiлiею «Каiна й Кебота», коли перебував по той бiк Атлантики.

Рiчард зумiв перебалакати iз сером Девiдом, а його дружина вирiшила з’ясувати у Лавiнii Сеймур, як iм краще використати свiй час у мiстi.

Анна з радiстю дiзналася, що у Лавiнii також е син, який не мiг дочекатися своеi зустрiчi з першим американцем.

Наступного ранку Лавiнiя знову з’явилася у «Савойi», вже в супроводi сина, Стюарта Сеймура. Пiсля того як вони потиснули одне одному руки, Стюарт запитав Вiльяма:

– Ти ковбой?

– Тiльки якщо ти червоношкiрий, – не полiз за словом до кишенi Вiльям. Двiйко шестирiчних хлопчикiв удруге потисли руки навзаем.

Того дня Вiльям, Стюарт, Анна та ледi Сеймур вiдвiдали лондонський Тавер i спостерiгали за змiною варти у Букiнгемському палацi. Вiльям заявив, що все було чудово, окрiм акценту Стюарта, який йому було важко второпати.

– Чому вони не розмовляють, як ми? – не мiг втямити вiн i з подивом дiзнався, що це швидше навпаки, адже «вони» були ранiше.

Вiльям насолоджувався спогляданням воякiв у яскраво-червоних одностроях iз великими блискучими мiдними гудзиками, якi стояли на вартi бiля Букiнгемського палацу.

Хлопчик намагався поспiлкуватися з ними, але тi просто дивилися повз нього у порожнечу i нiколи, здавалося, не моргали.

– Чи можемо ми забрати одного з них додому? – поцiкавився вiн у матерi.

– Нi, милий, вони мають залишитися в Лондонi, щоб охороняти короля.

– Але ж iх так багато! Чи не можу я мати хоча б одного? Вiн би виглядав просто приголомшливо бiля нашого будинку на Луiсбург-сквер.

* * *

Задля «особливоi уваги», як казала Анна, Рiчард дозволив собi у другiй половинi дня вiдвезти Вiльяма, Стюарта та дружину до Вест-енду, щоб тi могли побачити традицiйну англiйську пантомiму, яку називали «Джек i Бiбстек» i виконували на iподромi.

Вiльяму сподобався Джек, хоча вiн i був здивований, що його довгi ноги одягненi в панчохи. Незважаючи на це, вiн був готовий зрубати кожне дерево в полi свого зору, уявляючи, що за всiма ними ховаеться злий велетень.