Каїн і Авель

– Вiн до завтра одужае, – спробував заспокоiти дружину Рiчард.

Але коли Анна пiшла будити Вiльяма наступного ранку, то виявила його в маленьких червоних цятках, а температура пiднялася вище ста трьох градусiв за Фаренгейтом[2 - 39,4 градусiв за Цельсiем.]. Готельний лiкар дiагностував кiр i ввiчливо наполiг на тому, щоб не брати хлопчика в морське плавання – не лише заради себе, але й задля iнших пасажирiв.

Рiчард не змiг собi дозволити будь-яку подальшу затримку i вирiшив плисти, як i запланував. Анна невпевнено погодилася залишитися з Вiльямом у Лондонi, поки корабель не повернеться за три тижнi.

Вiльям попросив батька дозволити йому супроводжувати його, але Рiчард був непохитний i винайняв для сина доглядальницю, поки той цiлком одужае. Анна iхала до Саутгемптона з Рiчардом у новому «роллс-ройсi», щоб проводити його.

– Менi буде в Лондонi самотньо без тебе, Рiчарде, – бiдкалася вона при прощаннi, ризикуючи отримати звинувачення у сентиментальностi.

– Ну, люба, наважуся сказати, що це менi у Бостонi буде самотньо, – мовив вiн, хоча насправдi мiркував про двi з половиною тисячi тих робiтникiв.

Анна повернулася до Лондона потягом, мiзкуючи, чим би себе зайняти упродовж наступних трьох тижнiв.

Вiльям провiв кращу нiч, а вранцi плями виглядали вже не такими зловiсними. Однак лiкар i медсестра були одностайнi у своему наполяганнi, що пацiент мае залишатися в лiжку. Анна скористалася бiльшою частиною наступних чотирьох днiв, щоб написати довгi листи родинi. На п’ятий день Вiльям прокинувся рано i прокрався до кiмнати своеi матерi.

Залiз у лiжко поряд з нею, i його холоднi руки вiдразу ж розбудили молодицю. Вона з легкiстю видихнула, що вiн, здаеться, вже цiлком одужав, i подзвонила, щоб замовити снiданок у лiжко для обох.

За кiлька хвилин у дверi тихо постукав i ввiйшов чоловiк у золотисто-червонiй лiвреi з великою срiбною тацею, на якiй були яйця, бекон, помiдори, тости та мармелад – справжне свято. Вiльям жадiбно споглядав на iжу, наче вже й забув, коли остатнього разу iв досхочу.

Анна байдуже переглянула вранiшню газету. Рiчард завжди читав «Таймс», коли навiдувався до Лондона, тому за вказiвкою керiвництва готелю ii продовжували приносити.

– О, поглянь, – вказав Вiльям на свiтлину на внутрiшнiй шпальтi, – татiв корабель. А що таке ко-раб-ле-троща, мамо?

7

Коли Владек i Леон закiнчували свое навчання, вони вкупi гаяли весь свiй вiльний час до вечерi, бавлячись у рiзнi iгри. Їхньою улюбленою були хованки.