Каїн і Авель

Анна ненавидiла саму думку про те, що Вiльям поiде до школи-iнтернату, але бабусi наполягали. Однак, що важливiше, вона знала, що саме цього прагнув i Рiчард. Тому мати особисто пришила мiтки з його iменем до речей Вiльяма, позначила чоботи, перевiрила одяг i, нарештi, спакувала весь багаж, вiдмовившись вiд будь-якоi допомоги з боку слуг. Коли настав час iхати, жiнка запитала сина, скiльки кишенькових грошей йому знадобиться на цей термiн.

– Жодних. Дякую, мамо, – вiдповiв вiн i не став нiчого пояснювати.

Вiльям поцiлував свою матiр у щiчку та ступив на життевий шлях у своiй першiй парi довгих штанiв, з короткою зачiскою i з малою валiзкою, яку подав водiю Роберту, а сам залiз на задне сидiння машини. Вiн не озирався. Його мати махала й махала рукою, а потiм заридала. Вiльям також хотiв плакати, але вiн знав, що його батько цього не схвалив би.

* * *

Перше, що вразило Вiльяма Каiна в його новiй школi, – було те, що iншi хлопцi, здаеться, не знали, хто вiн такий.

Не було захопливих поглядiв або мовчазного визнання його привiлеiв. Один хлопчик навiть запитав, як його звати, i, що найгiрше, нiяк не вiдреагував на його прiзвище. Дехто навiть пробував називати його Бiллом, але новий учень запротестував iз поясненням, що нiхто й нiколи не називав його батька Дiком.

Новою оселею Вiльяма стала невелика кiмната з дерев’яними полицями, двома столиками, двома крiслами, двома лiжками i дуже обшарпаним шкiряним тапчаном.

Одне крiсло, стiл i лiжко зайняв хлопчик iз Нью-Йорка на iм’я Метью Лестер, чий батько був головою старого родинного банку «Лестер i компанiя».

Вiльям хутко звик до шкiльного розкладу: о сьомiй тридцять – пiдйом, ранковий туалет, по тому – снiданок у головнiй iдальнi з рештою учнiв – двiстi двадцятьма хлопчиками, якi жували кашу, яйця i бекон. Пiсля снiданку – вiдвiдини каплички, три уроки по 45 хвилин до обiду i два – пiсля, пiсля чого – урок музики, який Вiльям зненавидiв, оскiльки не мiг потрапляти в ноти при спiвi, тому не виявив бажання навчитися грати на якомусь музичному iнструментi.

У результатi обрав собi трикутник. Футбол – восени, хокей i баскетбол – узимку, веслування i тенiс – навеснi, i ще залишалося трохи вiльного часу. Як майбутнiй математик, вiн навчався за iндивiдуальною програмою з паном Дж. Регланом, есквайром, котрого учнi мiж собою називали Лахмiтником через його неохайний вигляд.