Кобзар

Було колись добре жити

На тiй Украiнi…

А згадаймо! може, серце

Хоч трохи спочине.

II

Чорна хмара з-за Лиману

Небо, сонце крие,

Сине море звiрюкою

То стогне, то вие,

Днiпра гирло затопило.

«А нуте, хлоп'ята,

На байдаки! Море грае —

Ходiм погуляти!»

Висипали запорожцi —

Лиман човни вкрили.

«Грай же, море!» – заспiвали,

Запiнились хвилi.

Кругом хвилi, як тi гори:

Нi землi, нi неба.

Серце млiе, а козакам

Того тiлько й треба.

Пливуть собi та спiвають;

Рибалка лiтае…

А попереду отаман

Веде, куди знае.

Походжае вздовж байдака,

Гасне люлька в ротi;

Поглядае сюди-туди —

Де-де буть роботi?

Закрутивши чорнi уси,

За ухо чуприну,

Пiдняв шапку – човни стали.

«Нехай ворог гине!

Не в Синопу, отамани,

Панове-молодцi,

А у Царград, до султана,

Поiдемо в гостi!»

«Добре, батьку отамане!» —

Кругом заревiло.

«Спасибi вам!» —

Надiв шапку.

Знову закипiло

Сине море; вздовж байдака

Знову походжае

Пан-отаман та на хвилю

Мовчки поглядае.

[1839, С.-Петербург]

Н. МАРКЕВИЧУ

Бандуристе, орле сизий!

Добре тобi, брате:

Маеш крила, маеш силу,

Є коли лiтати.

Тепер летиш в Украiну —

Тебе виглядають.

Полетiв би за тобою,

Та хто привiтае.

Я й тут чужий, одинокий,

І на Украiнi

Я сирота, мiй голубе,

Як i на чужинi.

Чого ж серце б'еться, рветься?

Я там одинокий.

Одинокий… а Украйна!

А степи широкi!

Там повiе буйнесенький,

Як брат, заговорить;

Там в широкiм полi воля;

Там синее море

Вигравае, хвалить бога,

Тугу розганяе;

Там могили з буйним вiтром

В степу розмовляють,

Розмовляють сумуючи,

Отака iх мова:

«Було колись – минулося,

Не вернеться знову».

Полетiв би, послухав би,

Заплакав би з ними…

Та ба, доля приборкала

Меж людьми чужими.

С.-Петербург, 9 мая 1840 року

НА НЕЗАБУДЬ ШТЕРНБЕРГОВІ

Поiдеш далеко,

Побачиш багато;

Задивишся, зажуришся,

Згадай мене, брате!

[Травень-червень 1840, С.

ГАЙДАМАКИ

ПЕРЕДМОВА

По мовi – передмова. Можна i без неi, так ось бачте що: все, що я бачив надрукованого, – тiлько бачив, а прочитав дуже небагато, – всюди е передслово, а в мене нема. Якби я не друкував своiх «Гайдамакiв», то воно б не треба i передмови.