Маклена Граса (збірник)

Автор продовжуе традицiю корифеiв украiнського театру i в окресленнi персонажiв, i в зiткненнi iнтересiв окремих груп, i в позитивних i негативних оцiнках. З’являються в нiй i новi акценти, хоч вони й не одержують повнокровного художнього життя – передусiм це стосуеться доволi схематичного образу Смика, партiйного сiльського керiвника. Жодна подальша доробка не змогла реанiмувати цього персонажа, дарма що в третiй, останнiй редакцii його смислова роль зростала. Так само «програмними» виявилися представники ворожого табору – це i заможний селянин Гиря, i Годований, i дочка Гирi Лизька, iхнiй прихвостень Панько.

Вони розробленi в дусi Карпенка-Карого, нагадують вiдомi образи «чумазих», якi дiють у нових iсторичних обставинах. Найбiльшим успiхом драматурга був «вихоплений iз життя» образ Мусiя Копистки. П’еса населена й iншими вдалими персонажами, вiдтвореними колоритно, виразно, з живими iндивiдуальними рисами.

Найбiльше ж традицiя корифеiв украiнського театру, «народницьке» начало даються взнаки в самому способi побудови драматичноi колiзii.

Приблизно в цей же час росiйський лiтературознавець О. Скафтимов концептуалiзуе принципову вiдмiннiсть мiж класичною драмою М. Островського й творчiстю модернiстiв: вона полягае передусiм у специфiцi конфлiкту[22 - Див.: Скафтымов А. Поэтика художественного произведения. – М.: Высшая школа, 2007]. Якщо класична драма засновуеться на зiткненнi воль позитивних i негативних персонажiв, то новiтнiй театр вiдмовляеться вiд такоi простолiнiйностi. Персонажi Островського «добрi» або «злi», так само i iхнi вчинки мають недвозначну спрямованiсть, причому персонажi несуть персональну вiдповiдальнiсть за вчинене ними добро чи зло, вони е свiдомими iх творцями. Перемога добра над злом означае особисту перемогу позитивних героiв, якi долають «авторiв» зла – негативних персонажiв. Драматургiя ж представникiв модерного театру не знае однозначноi оцiнки персонажiв: так, скажiмо, у п’есах А. Чехова практично всi персонажi потенцiйно позитивнi, тодi як вчинки iхнi поза бажанням i часто всупереч волi героiв здебiльшого несуть на собi карб зла. Через рiзнi обставини героi не владнi над собою, вони несвiдомо чинять зло, i iхнi дii лише примножують людськi нещастя. Це образи амбiвалентнi, неоднозначнi, внутрiшньо суперечливi. Духовний свiт людини втрачае монолiтну визначенiсть, лiнiя конфлiкту дедалi частiше охоплюе особистiсть персонажа, перетворюеться на внутрiшню драму.