Маклена Граса (збірник)

Молимо вас, православнi… Благащим просимо словом…

Вклонилися i тi, що поруч стояли. Ще вищою визначилась на задньому планi понура i грiзна постать глухонiмого.

Смик. А ти, Гнате, не знущайся з темного люду! Кого дуриш? Кому очi замазуеш?

Гиря. Сам же ти колись до церкви ходив, на криласi навiть спiвав, i люди тебе за це поважали. Коли тепер не вiриш, то не заважай другому, не заступай стежки до Бога…

Смик. Був i я темним, та, спасибi революцii, прозрiв… Побачив, що вiра – темниця, а попи – то е сторожа… От i кажу…

Гиря.

Благаемо, покладiть святиню, бо iй же, сердешнiй, болить у немитих, може, i грiшних руках… Вона ж батькiвськими й нашими молитвами вкрита, вона слiзьми нашими полита… (Упав навколiшки i заспiвав: «Взбранней воеводе, победительная».)

До його пристали черницi.

Злий голос. Не знущайся, собако! Люди ж тебе просять, не звiрi!..

Гиря. Благаю!

Гомiн. Хлiб заграбували…

– Худобу забрали…

– Овець, вороного коня…

– Качок, гусей, рядна, а тепер i святиню беруть…

– Та що ж це робиться?

Смик.

Як треба було царям воюватися, то з церков золото брали i дзвони, а як ми за шматок хлiба воюемо, за свою власть, то вже й грiх? Граждане! Прошу вас циркулярно розiйтися!.. (До комiсii.) Ходiмо!

Взявся йти, за ним рушила була комiсiя. Коли тут злий, аж дикий голос:

– Люди добрi, заступiть святиню!.. Рятуйте! Рятуйте, хто в Господа Бога вiруе!..

Гиря пiдштовхнув Ларивона. Глухонiмий вийшов, нахиливши голову, навперейми комiсii. Вишкiрив зуби.

Грiзно мугикнув. Раптом одним рухом вирвав у Копистки церковнi речi, плечем одкинув Смика i ще когось. Од черевного дикого його ревiння шугнули, розступились усi. Причинивши браму, поклав десь речi, вийшов, зачинив браму i став перед нею, темний, грiзний, ошкiрений. Кинулись до його Смик, Копистка:

– Оддай, Ларивоне!

– Чуеш, ти?.. Оддай, братко!..

Ларивон замахнувся дрючком – засвистiло в повiтрi. Мусили одiйти.

Гиря. Не займайте його, не займайте! Це ж Бог його з неба врозумив i силою своею осiяв!.

. (До всiх.) Чудо явив!..

Смик. Знаемо, хто врозумив!..

Копистка. Врозумили його тут, на землi! (До Ларивона.) Ех ти ж, темниця, темниця, братко! Кого ти послухав, подумай!..

Годований. Хiба можна йому людське слово почути чи чоловiка послухати, коли вiн од роду глухий i нiмий, граждани? Не що iнше, як чудо Господне, граждани…

Дiд з цiпком. Авжеж, чудо! Тiльки Бога почути воно може, тiльки бога, щоб ти знав.

Копистка.