Маклена Граса (збірник)

Почуе вiн i нас, грiшних. (До Ларивона.) Слухай, братко (на мигах та знаках), ось слухай: бач, пухлi кругом, iсти хочуть – як хочуть! Приходять до його (показав на Гирю), просять, падають… Дай, дай! Ворота заперто, собаки гав-гав – не дае!

Гиря. Душу б оддав! Забрали! Нема!

Смик. Душi в тебе нема й не було, а хлiб iще е!

Гиря. Нема!

Смик. Є!

Копистка (до Ларивона). Помирають, братко, сам же ти бачив такi iнциденти. І там помирають. І скрiзь помирають. Нiхто даром хлiба не дае. Говорять – дай грошi, що круглi i сяють… От-от, що круглi i сяють.

А грошей нема: i в тебе, i в мене… А з чашi й хреста совiцька влада викуе грошi!.. От-от! Грошi, браток!

Годований. Зуби.

Копистка. Що?

Годований, дiд з цiпком, монашки. Комiсарам зуби!

– Каблучки!

– Перснi!

Копистка, Параска i Смик. Грошi на хлiб!

Копистка. Бiдному класу – тобi, братухо, менi й усiм – за чашу i хрест золотi – хлiба, браток, привезуть. Добрав тепер дiла? От-от. Привезуть! Он-он з того краю, тiею дорогою, з города… Брат, брат, як зариплять вози! А то й машиною, отим автомобiлем.

Бачив? Чох-чох…

Мабуть, надiя замрiяла в кожного, бо в натовпi голови всiх повернулися у той бiк. Глянув туди й Ларивон.

Годований (iронiчно). Подивiться, граждани, подивiться! Он-он головний комiсар iхнiй iде – голодная смерть! Га-га! Хiба не чуете – ребрами торохтить?.. Подивiться, як кажуть, пожалуста…

У натовпi рух. В очах затiнилось страхiття.

Чого ж ви всi одвертаетесь?.. Га-га! Отож воно й е! Не привезуть! Бо нiколи ще до нас не возили – тiльки вивозили.

Га-га! Птиця повтiкала – подумайте! Гав не стало!..

Копистка (пiдiйшовши близько до Ларивона). Голодноi смертi хрестом не одгониш, тiльки хлiбом… Все одно без чашi, без причастя народ умирае… На бiса воно? Оддай, Ларивоне!.. Ну, голубе?

Визвiрився знов Ларивон, замахнувся дрючком. Копистка одскочив.

Ех ти, темная сило!

Смик. Одiйди, Мусiю!.. Його вже освiтили й осяяли… (Вийняв нишком револьвера.) Тепер тiльки оце й допоможе…

Копистка.

Ти здурiв?.. Та вони цього тiльки й ждуть… Кинь!.. Заховай!.. (Та й прикрив своею рукою револьвер. Учепився за Смиковi руки.)

Смик. Пусти! Як оддамо цiнностi – оддамо усе. Або тепер, або… Пусти, кажу!

Параска (помiтила, що лихо). Стiйте, чоловiки, ось стiйте! (Ухопила за руку Орину, вивела наперед.) Ходiмо, Орино, Ларивон нас не вдарить… Ганно! Явдохо, чого стоiте? Ходiмо всi жiнки! Вiзьмемо чашу i хрест од його! Вiн нам оддасть, от iй-бо… (До черниць.