Маклена Граса (збірник)

) А ви, гави, цитьте! (До жiнок.) Ну?

Жiнки заворухнулись, проте не пiшли. Одна Орина пошкандибала, безтямно бурмочучи:

– Авжеж, ходiмо!.. Ходiмо, ходiмо… Аби не додому – ходiмо! По чашу ходiмо!..

Параска. Стiй, Ларивоне, голубе, стiй!

Орина. Авжеж, стiй! Стiй-стiй! Татонько, стiй!

Став Ларивон. Дрючок додолу опустив. Дивиться.

Параска. Я тобi ще раз сорочку з бруду виперу… Тричi виперу, тiльки ти не бийся…

Вищирився на неi Ларивон, подобно усмiхнувся. А Параска так i засвiтилась радiсно.

Бач, не забув, як колись я сорочку йому випрала.

Орина. Авжеж, не забув, мiй татонько. Бо хто ж, як не я, на його калiцтво зглянулась i в житi з ним трошечки полежала. Хай Бог простить, трошечки полежала… Татонько мiй! Не забув, не забув…

Параска. Ти ж ii не вдариш, Ларивоне? А мене? Нi? А чашу та хрест оддасиш? Дурненький, на хлiб помiняемо, дiток погодуемо, од голодноi смертi врятуемо…

Орина. Авжеж, погодуемо! Хоч раз погодуемо! Погодуемо-погодуемо. А вони засмiються, татоньку мiй… (Аж засмiялась, до Ларивона припавши.

)

Повернувся Ларивон, браму одчинив i винiс чашу та хрест. Тиче iх Оринi, Парасцi, а сам одкрив рота, мугикае.

Параска. Сам винеси, Ларивоне! Он-он туди, у ревком! Неси! Неси!..

Пiдiйшли ще жiнки, оточили Ларивона. Пiдбiг Смик.

Орина (шкандибаючи поплiч з Ларивоном, за чашу рукою вхопилась). Авжеж, неси! Неси, неси!..

Параска. А що! Дорогу дайте, чоловiки!

Натовп посунув за ними. Тiльки бiля Гирi та Годованого купка зосталась.

Та ще Копистка, скручуючи цигарку, одстав, запалив, цвiркнув та й кинув на сторону Гирi:

– Оце й я скажу – чудо! З резолюцiею… (Іронiчно.) Ну, молiться, молiться, бо я б молився, та, вiрите, нiколи… (Та й подався.)

Завiса

Дiя четверта

1

Напровеснi Копистка сидiв у сiльрадi сам. Коли чуе: бам-бам-бам! – задзвонили в церквi. Задзвонили – перестали.

Копистка. Гм… Що за знак? Немов на пужар, тiльки ж перестало… (Одчинив вiконце, виглянув.

) Ага, Васько!.. Чуеш, Василю? Чи не знаеш часом, чого так у церквi задзвонили?.. Питаю, чого так чудно задзвонили?.. Не знаеш… А куди це ти з торбою, га?.. Що?.. Ти ось краще зайди сюди, синашу! Та на часинку!.. (Повернувся до дверей.) Щось надумав, мабуть, хлопець.

2

Увiйшов Вася. Ноги пухлi. В руках паличка, за плечима торбинка.

Копистка. Здрастуй, синок!.. Так, кажеш, не знаеш, чого дзвонили?

Вася тiльки головою хитнув.

Може, де пужар?..