Марія Антуанетта

Вiд сьомоi до дев’ятоi години граемо, та коли надворi погiдно, йду гуляти, i тодi грають не в мене, а в тiточок.

О дев’ятiй вечеряемо, i коли короля немае, тiтоньки iдять iз нами. Та коли е король, ми йдемо на вечерю до них. Ми чекаемо короля, що звичайно приходить за чверть до одинадцятоi. Але я тим часом лягаю на велику канапу й сплю, аж поки прийде король, та коли його нема, об одинадцятiй ми вже вкладаемося в лiжко. Ось так минае мiй день».

У тому розпорядку зостаеться небагато часу на розваги, проте саме iх жадае ii нетерпляче серце.

Їi молода кров шумуе i прагне пустощiв, гри, смiху й бешкетiв, але «панi Етикет» ураз пiднiмае пальця й суворо нагадуе, що те або те, а властиво все, чого хоче Марiя Антуанетта, аж нiяк не личить робити дофiнi. Ще гiрше з нею абатовi Вермону, ii колишньому вчителевi, який тепер сповiдуе ii i читае iй книги. Марii Антуанеттi слiд би засвоiти страшенно багато, ii освiченiсть куди гiрша вiд пересiчноi, в п’ятнадцять рокiв вона вже добряче забула рiдну нiмецьку й ледь опанувала французьку; ii письмо жалюгiдно невправне, стиль ряснiе неможливими зворотами й орфографiчними помилками; листи за неi i далi складае догiдливий абат. Крiм того, щодня одну годину вiн мусить читати iй, ще й саму спонукати до читання, бо майже в кожнiм листi Марiя Терезiя запитуе про це. Навряд чи вона вiрить, що ii Туанетта щодня пополуднi й справдi читае або пише. «Все ж намагайся набратись розуму вiд хороших книжок, – нагадуе вона, – тобi це потрiбнiше, нiж будь-кому. Вже два мiсяцi я чекаю на абатiв список i боюсь, що ти не проймаешся цим, а марнуеш час, призначений для книжок, на коней i вiслюкiв. Не нехтуй цим дiлом узимку, бо ж однак ти нiчого не знаеш до ладу – нi музики, нi малюнку, нi танцiв, нi живопису чи iнших красних мистецтв». На жаль, побоювання Марii Терезii були слушнi, бо простуватим i водночас промiтним способом мала Туанетта так добре вмiе улестити абата Вермона – хiба ж можна силувати або карати дофiну! – що година читання завжди зводиться до теревенiв; вона мало або й зовсiм не вчиться, i нiякi материнi наполягання не змушують ii взятись за щось поважне. Силуваний i надто вже раннiй шлюб урвав ii звичайний здоровий розвиток.