Місто

Вулиця – психологiчний рубiж: долаючи його, виходець з села мусить перемогти в собi перш за все почуття неповноцiнностi при зустрiчi з людьми, якi iнакше одягнутi, мають iншi манери, стосунки, мислення i мова яких теж вiдмiнна вiд сiльськоi. Вулиця пригноблюе зверхнiстю пiдпанкiв й ошуканством перекупок, дивуе розв’язнiстю дiвиць, лякае нахабством батярiв i сваволею малих шибеникiв, якi постiйно чатують на мосту, що перекривае Чорний потiк. Через цю рогатку мусить перейти неофiт-селюк i витримати все, чим Вулиця почастуе: глузи, образи, штурханцi, i горе тому, кого здолае страх, – не ходити йому бiльше цiею дорогою пiшки, хiба лише проiхати возом пiд опiкою старших, але й це не завжди рятуе: затуркану жертву шибеники знайдуть пiд час своiх вилазок i на ринку, i бiля магiстрату.

«Хло’, що в тебе потекло? Дурний хлоп упився, на бабу звалився! Вернися, Олено, маеш ззаду веретено! Іване, Іване, життя твое вс… не, казали люди, що й смерть така буде!» – вилилося раптом, немов з коновки, на Богдана й Романа, коли вони проходили крiзь рогатку, йдучи записуватися до гiмназii.

На мосту, пiд яким протiкав смердючий потiк, що виносив з Мiста стоки, недбало поспиравшись на поруччя, стояли у два ряди малi вуличники. Цвиркаючи слиною крiзь зуби, випльовуючи з нею лайку, вони провокували двох селюкiв до бiйки або ж до втечi, проте хлопцi мужньо зберiгали витримку, хоча було й страшно; шпичкуватий Богдан, дивлячись пiд ноги, щулився i весь тремтiв не так вiд страху, як вiд приниження: поганi слова, якими гидував, прилипали до нього нечистотами, вiн поривався йти швидше, та, притискаючись лiктем, приземкуватий Роман стримував його.

І вони вже б пройшли крiзь цi шпiцрутени, якби крайнiй, з виду вродливий i випещений хлопчик, не пiдставив Богдановi ногу – той простягнувся на дорогу як довгий. Дружний регiт злетiв у повiтря, шибеники позiскакували з поруччя, готуючись до бiйки; Богдан пiдвiвся i, витираючи рукою колiна, скоса й з докором позирав на вродливого хлопця; вуличники гуртом насувалися; Роман накокоiжився, пiдступив до хлопця i спокiйно проказав: «Щоб ти такого бiльше нiколи не робив». – «Бо що?» – задерикувато спитав вродливий хлопець. «Бо я сильний, розумiеш?» – вiдказав Роман з притиском.