Місто

Коли вiн iшов коридором гiмназii, всi розступалися перед ним, навiть професура: учителi мiнялися, а вiн оберiгав престиж гiмназii вже кiлька десятилiть, i нiхто й не помислював, що його можна замiнити; одягнутий у чорний костюм i чорну краватку, з тоненькими смужками вусiв, з лискучим волоссям, що завжди було роздiлене рiвним продiлом посерединi й густо напомаджене пахучим брильянтином, вiн ходив по коридору, нiби й не звертаючи на гiмназистiв уваги, а вони, побачивши його, з пустотливих гайдабур ставали враз блакитними дiтоньками; пiд час перерви терцiян вряди-годи поглядав на масивний годинник, що поблискував мiдним маятником за скляними дверцятами шафи; коли наставав час, вiн пiдходив до металевоi рейки, яка висiла на гаку поруч з годинниковою шафою, виймав з кишенi блискучий молоток i, прийнявши позу жовнiра, що стоiть на почеснiй вартi, бив ритмiчно молотком по рейцi, поки не здiйснювалася всесильна його влада: за кiлька секунд гiмназiя стихала i боязко шемрала у класах в очiкуваннi таемничого дiйства науки.

Тому боязко було хлопцям переходити через кухню повз дверi, з яких кожноi митi мiг вийти сам терцiян, i подивом сповнювалися iхнi душi при усвiдомленнi, що Мирон мае право жити з ним в однiй кiмнатi.

Та згодом вони звикли й до маестату терцiяна.

Вулиця, що налiчувала не бiльше ста мешканцiв, була для двадцятитисячного Мiста мовби пробою, в якiй проявлялися всi суспiльнi верстви – патрицii, плебеi i жеброта; i коли жеброту уособлювала Каська Гуляйнога, а плебеiв – Шулер, то, безумовно, до патрицiiв належали бляхар Хараборський i перш за все терцiян Костецький, – так у краплi води можна пiзнати властивостi моря.

Звичайно, у Мiстi, а тим бiльше у далеких i незнаних мiстах, аристократи ведуть iнакший спосiб життя, нiж Костецький i Хараборський, по-iншому мислять, iнакше одягаються i мова iх, напевно, вiдмiнна вiд мови бляхаря i терцiяна (Костецький ловив у гiмназii вченi слова, такi незвичнi й значимi, вiн по-своему вводив iх у вжиток i привчав оперувати ними Хараборського, а також i дружину, щоб не сплохувати з нею на людях), – але ж i жеброта у тих великих мiстах, без сумнiву, належить до iншого гатунку, нiж Каська Гуляйнога, i шулери там ходять у вищому ранзi, тож спiввiдношення мiж суспiльними верствами на Вулицi й у великих мiстах однi й тi ж, i терцiяновi та бляхаревi залишалося хiба що тягнутися до вищого патрицiанського кшталту, щоб у наступному поколiннi кожен мiг вийти iз своiм родом за межi Вулицi.