Місто

Жiнки-перекупки перепродували на ринку закупленi у селян продукти, деякi чоловiки ходили на службу – це старшi, а молодi гультiпаки вiдправлялися щоранку на розмаiтi промисли: у Мiстi можна було стати на час носильником, картярем, шахраем, а то й злодiем… Вдень на Вулицю приходили хiба що селяни – до крамничок з чорними вiд кiптяви шибками й засмальцьованими лядами, де можна було купити гас, гноти, цвяхи, ухналi, пiдкови, махорковi цигарки, а ще завжди ходила по Вулицi Каська Гуляй-нога, яка заглядала в кожну крамничку й випрошувала крейцара «на Боже»; припадаючи на коротку нiжку, вона пiдшкутильгавши до селянок, безцеремонно заглядала iм у бесаги i виманювала хоча б пучечок цибулi, а виманивши, кульгала далi, втiшно наспiвуючи однiеi: «Ти хоч стукай, хоч не стукай, я свiй розум маю».

Вдень можна було побачити на галерейцi, якою замикалася Вулиця, золотоволосе янголя – Мадлену, донечку гонористого бляхаря Хараборського, який цинкував вiдра й баняки, i коли клiент показував йому пальцем на проiдену iржею дiрку, вiн недбало кидав посудину в кут, зауважуючи: «Не треба менi професорiв, я сам е професор вiд того»; дiвчинка глядiла великими здивованими очима на людей i на свiт, i нiхто не чув вiд неi нi слова, анi смiху, кожен мовчки милувався ii красою, яка яснiла на тлi обдертих будинкiв, чорних крамничок, бакаiстоi дороги i поламаного тротуару, кожному ставало свiтло на душi вiд ii синього погляду, i знали всi, що Вулиця безнадiйно стемнiе, коли свiтловолосе янголя ii покине.

Пiд вечiр Вулиця люднiшала: хто повертався з Мiста з сяким-таким заробiтком, той мiг собi дозволити випити келишок монопольки у Шнайдера або пiти з набутком додому, чи взяти собi на нiч дiвицю, – iх чимало сходилося сюди на промисел бозна-звiдки, – або ж спробувати щастя в Шулера, який стояв за складаним столиком на розi, вигукуючи: «Червона виграе, чорна програе!» Якщо такий вiдчайдух знаходився, то бiля столика збирався натовп, дивлячись, як смiливець ставить двi крони, а виграе чотири, ставить чотири i виграе вiсiм, ставить вiсiм i виграе шiстнадцять, а коли азарт його i далi не покидав, то вiн програвав усi грошi й виходив з гурту без зароблених удень двох крон.

До Вулицi хлопцi звикли швидко, зате довго не могли призвичаiтись до маестату терцiяна Костецького.