Одіссея

Вiдповiдаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Як же б то мiг, Антiною, я з дому прогнать проти волi

Ту, що зродила мене й згодувала? На чужинi десь

Батько мiй – вмер чи живий вiн? Нелегко було б i сплатити

Вiно Ікарiю, матiр до нього самому пославши.

Дав би за те менi батько! Мене й божество покарае

Грiзно, якщо до жахливих Ерiннiй взиватиме мати,

З дому виходячи, тяжко упав би на мене богiвський

Осуд. Отож-бо я й слова про це не скажу iй нiколи.

Ну, а якщо це у вас тiльки гнiв у серцях викликае,

Йдiть з мого дому! Про iншi собi постарайтеся учти —

Власне майно проiдайте у кожного в домi по черзi.

А догiднiше i краще здаеться вам тут залишатись,

Щоб лиш в одноi людини добро марнувати безкарно, —

Все пожерiть! До богiв я волатиму вiчно живущих —

Поки сам Зевс на тiм стане, щоб мали ви мзду по заслузi, —

Тут же, в цiм домi, тодi загинете ви без вiдомсти!»

Так iм сказав Телемах, а Зевс громозвучний тим часом

Випустив з верху гори двох орлiв, щоб додому летiли.

Легко за подувом вiтру вони подалися обое,

Близько простерши один бiля одного крила широкi,

А опинившись якраз над майданом багатоголосим,

Стали кружляти вони i крилами часто махати.

Голови всiм оглядали, загибель вiщуючи близьку;

Кiгтями потiм лоби взаемно подряпали й шиi

І над домами направо й над мiстом кудись полетiли.

Всi аж жахнулись, тих птахiв на власнi побачивши очi,

Й думали нишком про себе: на чому це може скiнчитись?

З словом звернувся до них Алiферс – герой сивочолий,

Масторiв син; вiн один визначався з його поколiння

Тим, що знався на птахах i вiщо умiв промовляти.

З намiром добрим до них вiн почав говорити й промовив:

«Слухайте, всi iтакiйцi, що маю вам нинi сказати!

До женихiв щонайбiльше iз цим я звертаюся словом.

Лихо велике на них насуваеться: вже-бо недовго

Бути вiд друзiв своiх оддалiк Одiссеевi; десь вiн

Близько вiдцiль, i усiм женихам вiн убивство готуе

Й смерть невiдхильну; погано iще й багатьом доведеться

Нам, що на здалеку виднiй Ітацi живемо.

Поки не пiзно, як женихiв нам приборкати; краще

Хай би самi вгамувались, було б це й для них кориснiше.

Я-бо не вперше вiщую – на цьому вже знаюся добре;

Отже, i з ним, я кажу, все точнiсiнько так вiдбулося,

Як оповiв я тодi ще, коли в Ілiон вирушали

Люди аргейськi i з ними поплив Одiссей велемудрий.