Одіссея

Вчую, що батько живий i додому вернутися мае, —

Ждатиму ще рiк, терпляче тi зносячи всi неподобства.

А як почую, що вмер вiн, що бiльше його вже немае,

Швидко додому вернуся, до милоi серцю вiтчизни,

Пагорб могильний насиплю i похорон справлю врочистий,

Все як годиться, й тодi вже вiддам свою матiнку замiж».

Так вiн промовив i сiв; з присутнiх пiдвiвся натомiсть

Ментор, – товаришем був бездоганному вiн Одiссею,

Той, вiдпливавши на суднах, увесь йому дiм свiй довiрив,

Слухать старого звелiв i добра пильнувати ретельно.

З намiром добрим до них вiн почав говорити й промовив:

«Слухайте, всi iтакiйцi, що маю вам нинi сказати!

Хай нi один володар берлоносний не буде ласкавий,

Лагiдний, добрий, нехай, справедливостi в серцi не знавши,

Завжди жорстокий, вчиняе неправду злочинну, якщо вже

Не пам’ятае нiхто Одiссея божистого в бiдних

Людях, що ними колись вiн правив, як батько ласкавий!

Зовсiм не заздрю отим женихам я зухвалим, що й досi

Тут учиняють насильство, лиш пiдступи маючи в серцi.

Голови власнi вони пiдставляють, плюндруючи гвалтом

Дiм Одiссея в надii, що вже вiн не вернеться бiльше.

Іншими теж усiма я обурений, що сидите ви

Мовчки й не зважитесь навiть i словом яким втихомирить

Жменьку отих женихiв, хоч вас проти них так багато».

В вiдповiдь мовив тодi Леокрiт йому, син Евенора:

«Менторе, згубний шаленче! То ти весь народ пiдбиваеш

Нас втихомирювать тут? А було б таки, мабуть, нелегко

Навiть i многим мужам змагатися з нами на учтi!

Хай би вже раптом i сам Одiссей iтакiйський з’явився

Й вигнати звiдси хотiв би усiх женихiв благородних,

Що в цьому домi i зараз на учтi сидять, то, напевно,

Втiхи було б небагато дружинi його, хоч i довго

Ждала на нього вона, – гiрка б його доля спiткала

З багатьома в непосильнiм змаганнi.

Ну, а тепер розходьтеся кожен до справи своеi!

Цього ж хай Ментор уже з Алiферсом у путь виряджають —

Товаришi його батька обидва були вони здавна.

Тiльки, гадаю, ще довго сидiтиме вiн на Ітацi,

Вiстi вчуваючи, – мабуть, мандрiвцi отiй не бувати!»

Мовивши це, розпустив вiн негайно зiбрання ахеiв.

Кожен до дому свого – усi порозходились люди,

А женихи в Одiссея божистого дiм повернулись.