Одіссея

Ми прибули iз Ітаки, з-пiд схилiв Нейону лiсистих.

Те ж, про що маю сказать, – не громадська то рiч, особиста.

Їхав сюди про свойого я батька вiстей розпитати,

Про Одiссея, в бiдi витривалого, – вiн-бо з тобою

Трою колись воював i зовсiм спустошив те мiсто.

А щодо iнших усiх, що з троянцями бились, то добре

Знаемо ми, де i хто з них загинув печальною смертю,

Тiльки загибель його невiдомою робить Кронiон.

Ясно нiхто ще не мiг розказати нам, де вiн загинув —

На суходолi упав, переможений десь ворогами,

Чи у безоднi морськiй потонув вiн мiж хвиль Амфiтрiти.

Отже, тепер до твоiх припадаю колiн, чи не зволиш

Розповiсти про печальну загибель його: чи на власнi

Очi ти бачив ii, чи, може, вiд iншого чув ти

Мандрiвника, – на недолю-бо мати його породила.

Тож не шкодуй, i не жалуй мене, й не пом’якшуй нiчого,

А розкажи все докладно, що бачить тобi довелося.

Щиро благаю: якщо Одiссей, мiй отець благородний,

Виконав слово яке, тобi обiцявши, чи дiло

В краi троянськiм, де стiльки, ахеi, ви горя зазнали,

Все це сьогоднi згадай i щиру скажи менi правду».

В вiдповiдь Нестор, iздець староденний, промовив до нього:

«Друже мiй, ти нагадав про напастi менi, що iх стiльки

В краi ми тому, ахеiв сини нездоланнi, зазнали

В час, коли гнались по морю туманному iз кораблями

В мандрах за здобиччю скрiзь, куди вiв нас Ахiлл за собою,

Чи коли мiсто велике Прiама-вождя переможно

Ми воювали, – iз нас-бо найкращi в той час полягли там.

Там Еант войовничий лежить, полiг i Ахiлл там,

Там i Патрокл, лише до безсмертних подiбний порадник,

Там же i любий мiй син, Антiлох безстрашний i дужий,

Неперевершений в гонах швидких i в боях неутомний.

Крiм того, ми ще немало там iншого лиха зазнали —

Хто-бо iз смертних людей здолав би те все розказати?

Навiть якби рокiв п’ять або шiсть ти у нас залишався,

Щоб розпитать, скiльки лих богосвiтлi зазнали ахеi,

Втомлений цим, ти б ранiше до рiдного краю вернувся.

Рокiв аж дев’ять загибель ми iм готували, вживавши

Хитрощiв рiзних, аж поки iх дав довершити Кронiон.

Розумом ще-бо нiхто з Одiссеем не мiг богосвiтлим

Там порiвнятись нiколи; усiх перевищував завжди

В хитрощах рiзних твiй батько, якщо таки справдi ти рiдний

Син його.