Одіссея

Нинi тут Нестор старезний сидiв, оборона ахеiв,

З берлом в руках; а навколо, з своiх повиходивши спалень,

Разом сини його всi позбирались – Ехефрон, i Стратiй,

Далi Персей, i Арет, та ще й Фрасiмед богорiвний;

Шостим, за ними услiд, i герой Пiсiстрат появився;

Богоподiбного з ним Телемаха також посадили.

Отже, почав промовлять до них Нестор, iздець староденний:

«Дiтоньки любi! Здiйснiть якнайшвидше мое ви бажання,

Передусiм хотiв би я ласки благати в Афiни,

Явно вона-бо на щедру гостину до нас завiтала.

В поле один по телицю бiжи, щоб додому пригнати

Встиг ii швидше пастух, що бики там пасе i корови.

Другий нехай на чорний бiжить корабель Телемахiв —

Товаришiв приведе, лиш двох на борту залишивши.

Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, —

Щоб у телицi тiеi вiн роги прийшов золотити.

Іншi ж усi залишiться зi мною й скажiть, щоб служницi

В домi там учту скорiш готували багату i пишну,

Дрова i чистую воду несли i стiльцi розставляли».

Так вiн сказав, i усi почали метушитись. Телицю

З поля пригнали; прийшли з корабля рiвнобокого разом

Товаришi Телемаха вiдважного; майстер з’явився

З мiдним приладдям в руках, потрiбним у справi ковальськiй:

Клiщi мiцнi, i ковадло, i молот принiс вiн, якими

Золото звик оброблять. Прийшла i Афiна в тiй жертвi

Долю прийняти свою. А Нестор, комонник старезний,

Золота дав, – золотар ним старанно оздобив телицi

Роги кривi, щоб красою iх втiшити очi богинi.

Свiтлий Ехефрон i Стратiй вели ту за роги телицю.

Воду в квiтчастому глеку Арет однiею рукою

Винiс iз дому, а в другiй тримав iз ячменем жертовним

Короба. Тут же стояв Фрасiмед, прославлений в битвах, —

Гостру сокиру тримав вiн, ударить телицю готовий.

Чашу пiдставив Персей. А Нестор, комонник старезний,

Руки помивши, молився Афiнi й посипав телицю

Зерном i, шерстi з чола ii зрiзавши, в полум’я кинув.

А як усi помолились i зерном посипали жертву,

Несторiв син, Фрасiмед, вiдвагою славний, до неi

Раптом наблизивсь, ударив сокирою й, м’язи на карку

Їй розрубавши, знесилив. І радiсно всi закричали —

Дочки, й невiстки, i навiть сама Еврiдiка поважна,

Нестора вiрна дружина, найстарша з Клiменових дочок.

Жертву тодi над землею широкодорожньою разом

Всi пiдняли, й Пiсiстрат заколов ii, вождь мужовладний.