Одіссея

Втратив i я свого брата, не гiршим вiн був iз аргейських

Воiв, – повинен ти знати його, – я ж не знав його досi

Й навiть не бачив; кажуть, проте, iз усiх визначався

Брат Антiлох i в борнi бойовiй, i в швидких перегонах».

Вiдповiдаючи, мовив йому Менелай русокудрий:

«Друже мiй, кажеш ти так, як могла б лиш людина статечна,

Старша вiд тебе роками, сказати розумно й зробити, —

Батька такого ти син, тому так розумно й говориш.

Легко порiддя впiзнать чоловiка, якому Кронiон

Випряв у шлюбi його чи iще при народженнi щастя,

Так-от як Нестору дав вiн життя свого днi всi незмiнно

В домi своему прожити в достатку й постарiтись дома,

Маючи добрих розумних синiв, списоборцiв найкращих.

Ну-бо, облишмо цей плач жалiбний, що так раптом почався,

Краще про учту згадаймо i руки омиймо водою

Чистою. Досить i вранцi нам буде часу для розмови,

Встигнемо, я й Телемах, перемовитись ще мiж собою».

Так вiн сказав, i воду на руки iм злив Асфалiон,

Вiрний слуга й помiчник Менелая славетного бистрий.

Руки до страв приготованих зразу ж вони простягнули.

Інше надумала тут народжена Зевсом Єлена:

В келихи й чашi з вином, що пили вони, вкинула раптом

Зiлля, що й бiль погамуе, i горе дозволить забути.

Хто його вип’е, хоч трохи в кратеру з вином домiшавши,

Той цiлий день на лице й однiеi не зронить сльозини,

Хоч би умер навiть батько у нього чи матiнка рiдна,

Хоч би упрост перед ним i брата чи любого сина

Гострою мiддю убили й на власнi це очi вiн бачив.

Зевсова донька тi лiки цiлющi, для всiх пожиточнi,

Вiд Полiдамни, Фтона дружини, придбала в Єгиптi,

Де плодоносна земля розмаiтого родить багато

Зiлля корисного людям, багато й шкiдливого дуже.

Кожен там – лiкар, що всiх перевищить знаннями й умiнням

Інших людей, усi-бо в краю тiм iз роду Пеана.

Вкинувши зiлля в вино i звелiвши його розливати,

Враз до присутнiх з такими словами звернулась Єлена:

«Паростку Зевсiв, ясний Менелаю Атрiде, i всi ви,

Дiти вiдважних мужiв! У життi кому як посилае

Зевс i добра i недолi, бо все в його владi i силi.

Сидячи тут, у покоях на учтi, усi призволяйтесь,

Бавтесь розмовами, я ж розповiм вам що-небудь до речi.

Нi розказать до ладу не могла б я, нi навiть згадати

Подвигiв всiх Одiссея, в бiдi витривалого мужа,

Та розповiм про один, що так мужньо його учинив вiн

В краi троянськiм, де стiльки, ахеi, ви горя зазнали.