Одіссея

Сам собi тiло ганебно ударами пуги побивши,

Дране лахмiття на плечi напнувши, вiн, нiби челядник,

Зваживсь пройти уздовж вулиць широких ворожого мiста.

Так приховавши себе, до вбогого став вiн подiбний, —

Досi нiхто ще таким не бачив його при ахейських

Суднах. Отак вiн у Трою пробрався, й нiхто Одiссея

Не впiзнавав, лиш одна i таким я його упiзнала

Й стала розпитувать; вiн же весь час ухилявся лукаво.

Тiльки тодi, як його я помила i маслом натерла,

В свiже одiння прибрала й велику дала йому клятву,

Що не ранiше троянцям я виявлю в нiм Одiссея,

Нiж вiн до шатер ахейських i бистрих повернеться суден,

Тiльки тодi вiн увесь одкрив менi задум ахеiв.

Мiдним мечем тонколезим багато убивши троянцiв,

Вiн до аргеiв вернувся, вiдомостей досить зiбравши.

Лемент великий троянки зняли, а у мене радiло

Серце, давно-бо сама я жадала вернутись додому

І над заслiпленням тим жалкувала, в яке Афродiта

Ввергла мене, забравши iз любоi серцю вiтчизни,

Де я дочку залишила, й покоi подружнi, i мужа,

Що красотою й умом не поступиться нi перед ким вiн».

Вiдповiдаючи, мовив тодi Менелай русокудрий:

«Слушно усе це ти, жiнко, й по правдi цiлком розказала.

Прагнення й думи героiв-мужiв багатьох дослiдити

Мав я нагоду, краiн об’iздивши дальнiх багато,

Але нiколи й нiде ще моi не наглядiли очi

Мужа такого, як той Одiссей, у бiдi витривалий,

Мужнього подвигу, що учинив вiн його так вiдважно

У дерев’янiм конi, де всi ми засiли, з аргеiв

Найхоробрiшi, готуючи смерть i загибель троянцям.

Ти ж до коня пiдiйшла тодi. Мабуть, якийсь-то ворожий

Бог спонукав тебе, слави троянцям волiвши додати:

Разом з тобою тодi пiдiйшов Деiфоб боговидий.

Тричi кругом обiйшовши, ти схованку мацала утлу

І почала визначних на iм’я викликати данаiв,

Голос дружин iх, аргейських жiнок, вдаючи достеменно.

Я й Дiомед, син Тiдея, та ще Одiссей богосвiтлий,

Сидячи разом всерединi, чули, як iх ти гукала.

Скочили з мiсця обидва, схвильованi, ми вже готовi

Вийти з коня чи й вiдтiль озватися раптом до тебе,

Та Одiссей зупинив нас, i стримавши тi поривання,

Іншi ахейськi сини всi мовчки тим часом сидiли,

Тiльки Антiкл поривався словами на твiй обiзватись

Голос. Але Одiссей мiцними руками затиснув

Рота йому i тримав так, аж поки Паллада Афiна

Геть вiдвела тебе, й цим врятував од бiди вiн ахеiв».