Одіссея

Вiдповiдаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Паростку Зевсiв, владарю людей, Менелаю Атрiде!

Тим-то й смутнiше, що хоч i залiзне в грудях у нього

Билося серце, але не уник вiн лихого загину.

Та чи не час нам обом iти на спочинок, щоб, лiгши,

Сном найсолодшим могли вже утiшитись ми на постелях?»

Так вiн сказав, i Єлена аргейська звелiла служницям

Лiжка стелить в передсiнку, пурпурними iх подушками

Викласти, ще й килимами чудовими постiль заслати,

І покривала вовнянi подать iм укритися зверху.

Вийшли iз свiтлом ясним у руках iз покоiв служницi

І постелили постелi, й гостей туди вивiв окличник.

Там, у переднiм покоi, вони i лягли спочивати —

Лiг там герой Телемах i Несторiв син свiтлосяйний;

Сам же Атрiд лiг в середнiх покоях високого дому,

Поруч лягла й довгошатна Єлена, в жiнках богосвiтла.

Ледве з досвiтньоi мли заяснiла Еос розоперста,

З ложа свойого пiдвiвся уже Менелай гучномовний,

В одяг убрався, черезплiч нагострений меч перевiсив,

Знизу сандалii гарнi до нiг пiдв’язав мускулястих,

Вийшов iз спальнi своеi, на бога достоту подiбний.

До Телемаха пiдсiв, назвав на iм’я i промовив:

«Що спонукало тебе, Телемаху-герою, прибути

У Лакедемон наш свiтлий по лону широкого моря?

Справа своя чи громадська? Ти, може, одверто розкажеш?»

Вiдповiдаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Паростку Зевсiв, владарю людей, Менелаю Атрiде!

Я розпитати прибув, – чи про батька вiстей не розкажеш?

Дiм пожирають у мене, i гинуть багатi маетки.

Повен мiй дiм зловорожих мужiв, що рiжуть у мене

Цiлi отари овець, ще й повiльних бикiв круторогих, —

Так мою сватають матiр отi женихи презухвалi!

Отже, тепер до твоiх припадаю колiн, чи не зволиш

Розповiсти про печальну загибель його: чи на власнi

Очi ти бачив ii, чи, може, вiд iншого чув ти

Мандрiвника, – на недолю-бо мати його народила.

Тож не шкодуй, i не жалуй мене, й не пом’якшуй нiчого,

А розкажи все докладно, що бачить тобi довелося.

Щиро благаю, якщо Одiссей, мiй отець благородний,

Виконав слово яке, тобi обiцявши, чи дiло

В краi троянськiм, де стiльки, ахеi, ви горя зазнали,

Все це сьогоднi згадай i щиру скажи менi правду».