Одіссея

Нi, я не з власноi волi затримався тут, а, як видно,

Чимось образив богiв, що простором небес володiють.

Може, хоч ти менi скажеш, бо все вам вiдомо, богове,

Хто iз безсмертних затримав мене й заступае дорогу

В путь поворотну по хвилях багатого рибою моря?»

Так говорив я, й менi вiдказала в богинях пресвiтла:

«Щиро й одверто всю правду, чужинче, тобi розкажу я.

Часто старець морський заiжджае сюди непомильний,

Бог невмирущий, Протей iз Єгипту, що добре безоднi

Знае морськi, владаря тих глибин, Посейдона, пiдданець;

Кажуть, вiн батько менi, я вiд нього на свiт народилась.

Може, тобi пощастить, пiдстерiгши, його захопити, —

Все тобi вiн розповiв би про вiддаль дороги твоеi

Й путь поворотну по хвилях багатого рибою моря.

Скаже вiн, паростку Зевсiв, усе, як того побажаеш,

Що там лихого чи доброго сталось у домi твоему

З того часу, як у довгу й тяжку ти подався дорогу».

Так говорила вона, я ж у вiдповiдь мовив до неi:

«Краще придумай сама на божистого старця засаду

Так, щоб не вимкнувся вiн, як побачить мене i впiзнае.

Важко-бо смертнiй людинi з безсмертним управитись богом».

Так говорив я, й менi вiдказала в богинях пресвiтла:

«Все це по правдi, одверто i щиро тобi розкажу я.

Щойно докотиться сонце середини неба ясного,

Старець морський непомильний iз подувом першим Зефiра

Раптом з глибин виринае, у темну закутаний хвилю, —

Вийде на берег i спати лягае в глибокiй печерi.

Випливши з сивого моря, тюленiв стада ногоплавних

Сплять навкруги, порiддя прекрасноi доньки морськоi,

І видихають терпкий глибини океанськоi запах.

Тож на свiтанку туди приведу я тебе i влаштую

Ложе мiж ними, а ти з кораблiв добропалубних вiзьмеш

На допомогу собi супутникiв трьох найвiрнiших.

Все я тобi розповiм i про хитрощi дiда старого.

Спершу тюленiв усiх обiйде вiн i всiх перелiчить;

Потiм, усiх по п’яти полiчивши й оглянувши пильно,

Ляже всерединi й сам, мов чабан ув отарi овечiй.

Тiльки-но вгледите ви, що сном уже першим заснув вiн,

Всю свою силу й вiдвагу зiбравши, хапайте старого

Й цупко держiть, хоч би й як вислизав вiн тодi й виривався.

Вигляду всяких iстот, що по лону земному плазують,

Вiн прибиратиме, в воду обернеться й пломiнь пекучий.

Ви ж його мiцно тримайте i тиснiть як можна сильнiше.