Одіссея

Вiдповiдаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Сину Атреiв, занадто вже довго мене не затримуй.

Рад би i цiлий я рiк, тут сидячи, в тебе лишатись;

І не журивсь нi за домом своiм би я, нi за батьками,

Стiльки, слова i розмови твоi я вчуваючи, маю

Втiхи безмежноi, та у священному Пiлосi журно

Товаришi мене ждуть, поки тут мене ти ось тримаеш.

Кожен вiд тебе дарунок повiк дорогий менi буде,

Не поведу лише коней в Ітаку, тобi iх залишу,

Хай покрасуються тут: навколо ти маеш рiвнини

Широкополi, росте ситнику й конюшини багато,

Полби й пшеницi та бiлого з буйним колоссям ячменю.

А на Ітацi нi лук, анi вигонiв ширших немае,

Кiз лиш ситить, а милiша, нiж коней вона б насищала.

На островах, що на морi лежать, немае для коней

Анi розгону, нi лук – особливо ж на нашiй Ітацi».

Так говорив вiн, але усмiхнувсь Менелай гучномовний,

Хлопця рукою погладив, назвав на iм’я i промовив:

«Доброi кровi ти, люба дитино, якщо так говориш.

Я подарунок тобi замiню, це можна зробити.

З дорогоцiнних скарбiв, що в моiм зберiгаються домi,

Дам найпочеснiший я, найкращий тобi подарунок:

Дам дорогоi роботи кратеру – уся вона з срiбла

Вилита, вiнця ж у неi оздобленi золотом чистим.

Твiр то Гефеста, менi ж дарував ii Федiм славетний,

Владар сiдонян, коли я, вертавшись до рiдного краю,

В домi його гостював, – тобi ii хочу я дати».

Довго удвох мiж собою тодi вони так розмовляли.

В дiм до державця божистого гостi тим часом збирались,

Гнали овець, готували вино, що пiдносить бадьорiсть,

Хлiб доставляли жiнки iх ошатнi, пов’язанi гарно.

Так готувались до учти усi в Менелаевiм домi.

А женихи, що тим часом пiд домом зiйшлись Одiссея,

Дискiв i списiв метанням на втоптанiм добре майданку

Бавились i розважалися, як i ранiше, зухвалi.

Лиш Антiной з Еврiмахом, подiбним на бога, сидiли,

Два женихiв ватажки, вiдвагою й родом знатнiшi.

Фронiiв син, Ноемон, близенько до них пiдiйшовши,

До Антiноя з такими словами звернувшись, промовив:

«Чи, Антiною, вiдомо, чи нi, – коли повернутись

Знову сюди Телемах з пiскуватого Пiлоса мае?

Взяв корабель вiн у мене, менi ж i самому потрiбно

Їхать в Елiду простору, бо там аж дванадцять пасеться

В мене кобил i мули, придатнi уже до роботи,

Тiльки ще дикi. Хочу впiймать одного та об’iздить».