Одіссея

Щойно ступив на порiг вiн, спитала його Пенелопа:

«З чим, окличнику, вiд женихiв ти прийшов благородних?

Чи не сказать Одiссея божистого вiрним служницям

Всю залишити роботу й вечерю для них готувати?

Краще б не сватались бiльше до мене i тут не збирались,

Хай би востанне вони тут вечеряли в мене сьогоднi!

Надто сюди ви вчащаете, спадщину всю, весь достаток

Нищите ви в Телемаха розумного! Видно, нiколи,

З часу, як дiтьми були, вiд батькiв ви своiх не чували,

Як Одiссей богорiвний до ваших поставився рiдних,

Як не вчинив вiн i навiть не мовив лихого нiкому

В цiлiм народi, хоч це й властиво державцям божистим,

Що одного зненавидять, а другого милують надто.

Вiн же нiкому з людей анiякоi кривди не вдiяв.

Ви ж тут i дух свiй, i вашi дiла недостойнi вже ясно

Всiм показали, – нема за колишне добро в вас подяки!»

Вiдповiдаючи, мовив до неi Медонт тямовитий:

«О володарко, якби ж тiльки це було лихо найбiльше!

Гiрших, страшнiших нещасть багато iще замишляють

Тi женихи, – бодай би цього не дозволив Кронiон!

Гострою мiддю гадають вони Телемаха убити

Десь по дорозi додому.

В Пiлос священний поiхав вiн та в Лакедемон преславний»

Так вiн сказав, а в неi i серце, й колiна зомлiли,

Довго безмовна була вона, очi рясними сльозами

Сповнились iй, i голос немов перервався дзвонистий.

Врештi такими вона озвалась до нього словами:

«Де ж мiй, окличнику, син? І чого десь було йому iхать

На кораблях бистрохiдних, що в морi за коней дорослим

Правлять мужам i по водних блукають просторах безкраiх?

Чи не на те, щоб i ймення його мiж людьми не лишилось?»

Вiдповiдаючи, мовив до неi Медонт тямовитий:

«Я вже не знаю, чи бог то його напоумив, чи сам вiн

Зваживсь душею до Пiлоса iхать, щоб там розпитати —

Вернеться батько додому, чи, може, вiн зовсiм загинув».

Мовивши це, пiшов вiн назад через дiм Одiссеiв.

Смуток обняв ii, серцю нестерпний; iй навiть несила

В крiслi сидiти було, а багато стояло iх в домi.

Сiла вона на порозi затишноi спальнi своеi

Й гiрко заплакала, з нею й служницi усi заквилили,

Скiльки було iх у домi цiлому, старих з молодими.