Одіссея

Є невеликий в просторах морських острiвець кам’янистий,

Вiн у протоцi лежить мiж Ітаки й скелястоi Сами

І Астерiдою зветься; обабiч там пристанi зручнi

Для кораблiв, – отам-то й засiли в засаду ахеi.

Пiсня п’ята

Змiст п’ятоi пiснi

ДЕНЬ СЬОМИЙ І ДАЛІ ДО КІНЦЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШОГО ДНЯ

Рада богiв. Вони посилають Гермеса до нiмфи Калiпсо з наказом негайно вiдпустити Одiссея. Калiпсо дае Одiссеевi знаряддя, потрiбнi для побудови плота. За чотири днi судно готове, i на п’ятий день Одiссей вiдпливае, одержавши вiд Калiпсо все потрiбне в дорозi.

Сiмнадцять днiв плавання тривае благополучно. На вiсiмнадцятий день Посейдон, повертаючись вiд ефiопiв, упiзнае в морi Одiссея, що плив на легкому своему плотi; вiн насилае бурю, яка руйнуе плiт; але Одiссей одержуе вiд Левкотеi намiтку, яка рятуе його вiд затоплення; цiлих три днi носять Одiссея бурхливi хвилi; нарештi надвечiр третього дня вiн виходить на берег феакiйського острова Схерii.

Плiт Одiссеiв

Щойно проснувшись, Еос iз постелi Тiфона ясного

Встала, щоб свiтло нести i смертним усiм, i безсмертним.

Вже на нараду зiбрались боги, i сидiв помiж ними

Зевс громовладний, що всiх перевищуе мiццю своею.

Їм не забула Афiна про всi Одiссеевi лиха

Розповiсти, – турбувалась, що в нiмфи вiн так забарився.

«Зевсе, наш батьку, i всi ви, одвiчнi боги всеблаженнi!

Хай нi один володар берлоносний не буде ласкавий,

Лагiдний, добрий; нехай, справедливостi в серцi не знавши,

Завжди жорстокий, вчиняе неправду злочинну, якщо вже

Не пам’ятае нiхто Одiссея божистого в бiдних

Людях, що ними колись вiн правив, як батько ласкавий.

Терплячи лихо тяжке, на островi нинi сидить вiн

В домi у нiмфи Калiпсо, яка силомiць його й досi

Держить у себе, й не може вiн в рiдну краiну вернутись.

Нi кораблiв веслохiдних не мае вiн там, нi супутцiв,

Щоб помогли йому iхати лоном широкого моря.

Любого сина його вороги замишляють убити

Десь по дорозi додому, – вiстей про батька питати

В Пiлос священний поiхав вiн та в Лакедемон преславний».

Вiдповiдаючи, Зевс, що хмари збирае, промовив:

«Що за слова в тебе линуть, дитя, крiзь зубiв огорожу?

Чи не сама-бо ти думку колись подала i пораду,

Як Одiссею, вернувшись додому, за себе помститись?

Ти проведи Телемаха умiло, адже ти це можеш,

Щоб неушкоджений вiн до своеi прибув батькiвщини,

А женихи щоб нi з чим на своiм кораблi повернулись».