Одіссея

Свердел тим часом принесла Калiпсо, в богинях пресвiтла,

Балки усi просвердлив ним i злагодив вiн iх докупи:

Шворнями iх позбивав та ще й закрiпив iх скобами.

Розмiру саме такого, яким досвiдчений тесля

Вшир та уздовж окреслюе суден вантажних основу, —

Саме таким i зробив Одiссей той плiт свiй завбiльшки.

Палубу зверху уклав вiн, рядами з бокiв приладнавши,

Густо пiдпори i дошки великi на них настеливши.

Щоглу поставив i рею на нiй прикрiпив для вiтрила,

Потiм стерно приладнав, щоб плотом тим зручнiш керувати.

Огородив його далi вiн вiттям вербовим навколо,

Щоб захищатись од хвиль, i гiлля ще наклав для баласту.

Нiмфа внесла для вiтрил полотна, у богинях пресвiтла.

Взявся й за цю вiн роботу i добре упорався з нею.

Линви до рей прив’язав, а до низу – канати й кодоли,

Й плiт свiй пiдоймою врештi спустив вiн у море священне.

День аж четвертий минув, поки всю докiнчив вiн роботу.

П’ятого дня вiдпустила його богосвiтла Калiпсо,

В шати пахучi вдягнувши й скупавши його на дорогу.

Mix йому з гарним вином у запас положила богиня,

Другий – з водою мiх величезний, iз iжею – третiй

Шкурятяник, а в ньому ще й ласощiв рiзних багато.

Теплий вiтрець попутний услiд йому нiмфа послала,

Й радiсно вiтру вiддав паруси Одiссей богосвiтлий.

Сiв за стерно вiн i зразу ж плотом заходивсь керувати

Вправно, i сон дрiмотний йому не спадав на повiки, —

Вiн у Плеяди вдивлявся, у пiзнiй захiд Волопаса

Та у Ведмедицю, – iншi ще Возом ii називають.

Крутиться Вiз той на мiсцi й лише вигляда Орiона,

Тiльки один до купань в Океанi-рiцi не причетний.

Отже, Калiпсо йому наказала, в богинях пресвiтла,

Вiз той лiворуч од себе, прямуючи морем, лишати.

Плив уже днiв вiн сiмнадцять, широким прямуючи морем.

На вiсiмнадцятий день показалися гори тiнистi

Краю феакiв, i зовсiм туди вже було недалеко, —

В морi туманнiм, як щит бойовий, iх земля виглядала.

Вiд ефiопiв вертався тим часом землi потрясатель, —

Вiн ще вiд пагiр Солiмських здаля Одiссея побачив,

Як той по морю пливе, i розгнiвався серцем ще дужче;

Грiзно мотнув головою i так сам до себе промовив:

«Лишенько! Мабуть, щось iнше уже ухвалили безсмертнi

Про Одiссея за час, поки був я в землi ефiопськiй.

Ось вiн вже близько краiни феакiв, де вирватись мае

З зашморгу лиха й нещасть, що його настигають невпинно.