Одіссея

Нинi ж iнакше схвалили боги, замисливши злее.

Помiж усiх-бо людей зробили його невидимим.

Я ж бо не так сумував би, коли б i справдi умер вiн,

Чи у троянськiй землi серед iнших героiв загинув,

Чи, закiнчивши вiйну, на руках би сконав вiн у друзiв.

Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеi.

Синовi славу велику тодi б вiн зоставив навiки.

Гарпii ж нинi його вiд нас одiбрали безславно,

В безвiсть пiшов вiн, без слiду пропав десь, менi залишивши

Сум i ридання. Та я не за ним лиш единим зiтхаю

Й плачу, – боги менi й iншу печаль накинули злую:

Скiльки на цих островах державцiв не е можновладних —

З Сами, Дулiхiю й Закiнту, густо укритого лiсом,

Скiльки iх тут не кермуе, на цiй кременистiй Ітацi,

Всi мою сватають матiр i дiм мiй нещадно грабують.

Шлюбу ж бридкого вона нi вiдкинуть не смiе, нi краю

Їх домаганням не може покласти; вони ж об’iдають

Весь мiй маеток i скоро й самого мене пошматують!»

Повна обурення, мовить до нього Паллада Афiна:

«Леле! То й справдi тобi Одiссей, i понинi вiдсутнiй,

Конче потрiбен, щоб руки на зайд безсоромних накласти.

О, якби вiн повернувся додому i в перших воротях

Став iз своiми списами двома, iз щитом i в шоломi,

Знову такий же, яким його я побачив уперше

В час, коли в домi у нас iдою й питвом утiшався

Вiн, повернувшись з Ефiри, вiд Іла, сина Мермера, —

Їздив якось Одiссей на своiм кораблi швидкоплиннiм

Там смертоносного зiлля шукати, щоб мiдноокутi

Стрiли намазувать ним.

Іл, бо боявся богiв, одвiчно над нами живущих.

Дав ii тiльки мiй батько йому, бо любив його дуже.

Хай би отак Одiссей зустрiв женихiв безсоромних,

Коротковiчнi усi б вони стали тодi й гiркошлюбнi!

Тiльки в безсмертних богiв лежить iще це на колiнах —

Стане вiн помсту чинити за себе чи нi, повернувшись

В рiдну оселю. А зараз тобi вже подумати треба,

Як би отих женихiв iз власного дому прогнати.

Отже, послухай тепер i вiзьми цi слова до уваги:

Завтра на збори усiх поскликавши героiв ахейських,

Все розкажи iм, – боги ж тут нехай тобi свiдками будуть.

Потiм вiд всiх женихiв зажадай по домах розiйтися;

Мати ж твоя, якщо знов ii серце одруження прагне,

Хай повертаеться в дiм до свого вельможного батька;

Там хай справлять весiлля й багатi нехай приготують

Вiно й дарунки, що любiй належить одержати доньцi.