Остання красуня Півдня

У пiдкладку ii найкращого траурного капелюшка було зашито три новеньких стодоларових купюри – останнiй подарунок батька. Чого вона очiкувала вiд них, чому ховала iх так – сама не розумiла. Можливо, вона це зробила тому, що вони потрапили до неi за таких обнадiйливих обставин, i завдяки радiснiй аурi цього заступництва, що вiдбивалася в новеньких хрустких паперових особах, вони могли б купити для неi веселiшi речi, нiж самотнi трапези й вузькi пансiоннi лiжка? Вони ототожнювалися з юнiстю, успiхом i красою; вони якимось дивним чином стали всiм тим, що вона втратила тiеi листопадовоi ночi, коли Том Боуман, увiвши ii в iнший, нерозсудливий свiт, втопився в ньому сам i залишив ii, самотню, шукати шлях назад.

У готелi «Гаявата» Янсi прожила три мiсяцi; та потiм вона зрозумiла, що пiсля перших вiзитiв ii товаришiв i вираження спiвчуття останнi, схоже, знайшли якiсь цiкавiшi заняття, нiж проводити час iз нею. Якось до неi зайшов Джеррi О’Рурк i з диким, кельтським вогнем у поглядi зажадав, аби вона негайно ж вийшла за нього замiж.

Коли вона попросила час для роздумiв, вiн розгнiвано пiшов геть. Потiм до неi дiйшла iнформацiя, що йому запропонували роботу в Чикаго i тiеi самоi ночi вiн туди й поiхав.

Вона розмiрковувала над своiм страхом i невпевненiстю. Їй доводилося чути iсторii про людей, що потрапляли на саме дно життя, у вир смертi. Якось ii батько розповiв iй iсторiю про чоловiка зi свого коледжу, котрий найнявся в шинок i чистив за пляшку пива до блиску мiдне поруччя: також вона знала, що в мiстi були дiвчата, матерi яких гралися з ii мамою, коли ще та була маленькою, та тепер iхнi родини так збiднiли, що вони перетворилися на звичайних дiвчат, якi працювали в крамницях i взяли шлюб з пролетарiатом.

Така сама доля переслiдувала i ii – яка нiсенiтниця! За що? У мiстi вона знала кожного, ii запрошували всюди; ii дiдусь був губернатором Пiвденного штату!

Вона написала своiй тiтцi в Індiю, а потiм – у Китай, та вiдповiдi не було. Вирiшила, що тiтчин маршрут змiнився, i це пiдтвердила листiвка з Гонолулу, в якiй не було жодного спiвчуття щодо смертi Тома Боумана, проте виявилося, що тiтка разом iз гостями, вiдбувае на схiдне узбережжя Африки.

Це стало останньою краплею. Млосна й чуттева Янсi врештi зрозумiла, що залишилися сама.

– Чому б вам не пiдшукати роботу на деякий час? – дещо роздратовано запропонував мiстер Хедж. – Безлiч привабливих дiвчат сьогоднi працюють, i просто тому, аби зайняти себе чимось.