Сталіна не було

Пора тобi стати дитиною, ходити пiшки пiд стiл, молодцем,

вичiсувати комах густим роговим гребiнцем,

i жертовний Агнець буде стояти тут, на столi,

i триватимуть днi твоi на землi, i ночi – в землi.

? ? ?

Як мiж сторiнок перетворюють квiти в гербарiй,

як потрапляе Слово Боже пiд коментарiй,

так зникае мова в глибинi канцелярiй.

Так вона на площi лежить, зiм’ята

мозолистою рукою державного мату,

так совiсть трiщить пiд вагою компромату.

Так кiсткою в горлi застряе росiйське слово,

неспроможне впоратися з натиском умислу злого,

мова дала слабину – не судiть ii строго.

Ми ii не вберегли, ми здали ii на потребу

без’язиким мешканцям старого Еребу,

тому й мовчимо, лице звертаючи догори просто неба.

Томанер-хор

Хор хлопчикiв iснуе дев’ятсот рокiв.

Хлопчики дорослiшали, ставали

бюргерами, воiнами, католиками,

протестантами, фашистами —

чого не трапляеться з хлопчиками?

Хлопчики вмирали.

Але хор хлопчикiв не постарiв i не помер,

хлоп’ячi голоси чистi,

хлопчики спiвають злагоджено,

хор хлопчикiв нiколи не стане

вiйськовим пiдроздiлом.

Добре бути хором хлопчикiв,

краще, нiж хлопчиком

з добрими вокальними даними.

Сила в колективi, як казали

у минулi радянськi часи в НДР,

дивно, навiть в цi часи

хор хлопчикiв продовжував спiвати

хорали Баха, наче й не було нiчого.

? ? ?

не працюйте мiстком мiж берегами,

що розходяться не утримуйте пару

по дорозi до розлучення залишайтеся ворогами

не залишайте слiдiв щоб вiддалити кару

ховайте та не ридайте вода тече i вiдносить сльози

це як вода з-пiд крану солонувата

нiчого приспiе зима ударять морози

i сани по льоду покотять туди де чекае розплата

й дзвiночок гримить пiд дугою дар якогось валдая

й вiзник спiвае тужливо крiзь морозний серпанок

i рiчка пiд льодом здригнеться як здригаеться тая

верба, i вороги задихнуться в обiймах й нарештi прийде свiтанок.