Сталіна не було

Друзi видихаються ранiше, нiж втомлюються вороги.

Спочатку виводять «в расход». Потiм виходять в чини.

Потiм персональна пенсiя. А кишеня – пуста…

Останнi новини. Плаский телеекран.

Вороговi без бою здаються села й мiста.

Ти це передбачав, суко, оскiльки ти – ветеран.

Спогади про Тбiлiсi

Тут жило сто племен, тут кожен свое робив:

хто гадав, хто грошi мiняв, хто круг гончарний крутив,

хто вулицi замiтав,

хто над годинниками длубався,

хто в хатi наводив лад,

хто по дворах блукав,

пiд катеринку спiвав.

А катеринка, що книжка з картинками, строката, проста,

що ж ти спiваеш, про яку розлуку, – справа пуста,

який щасливий квиточок витягне з коробка

скорчена пташина рука?

Поворожи, папуго, все вирiшено давно,

просiяно крiзь решето, розсипано, як пшоно,

а зi ста племен завжди залишаеться тiльки одне,

а чому – не питайте мене.

дев’яносто дев’ять зайвих, колишнiх,

де ви тепер? Куди

пiшли? i Той, кому слава в вишнiх,

за вами брами зачинив назавжди.

? ? ?

людина лише припускае Бог владу мае

конячка мiдного вершника змiюку брикае

з гранiтноi набережноi показуе води нева

хвилi народного гнiву омивають фасади

дитячi нiжки стирчать з великоi пащi влади

крутяться жорна iсторii паморочиться голова

мелють страждання будемо грати у грати

залiзнi пташки будуть крихти клювати

броньовики з кулеметами по брукiвках загуркотять

вимикае мама верхне свiтло i вмикае телек

вмирайте дiти доки лежите у власних постелях

мамо мамо коли я виросту буду вбивати на п’ять

? ? ?

для Люсi

Дружина цiкавиться: – Хочеш, рiдний, я куплю тобi самоскид?

«Хочу!» – думае чоловiк, але каже: – Дурня.

В тебе кращих iдей нема?

Дружина образливо: – Ну за що ти мене обiзвав, сором i стид.

Чоловiк думае: «Сам не знаю», – але каже:

– Ти все знаеш сама.

Вiн хотiв би i той самоскид, i те збiльшувальне скло,

i всi тi блискучi кульки, якi у вiтринах висять.

Усе, чого вiн був бажав, як йому шiсть рокiв було,

вiн бажае iще сильнiше у своi шiстдесят.

Вiн хотiв би пломбiр у стаканчику й помаранчевий лимонад,

i до чого тут дiабет або гiпертонiчний криз?

Онде залiзна мавпочка лiзе вгору; та це канат,

що його ти водночас смикаеш i вгору, i вниз.

? ? ?

Посмертно – Й. Б.