Хмари

Дарма, що я митрополит, а як налаяв колись одного попа, а вiн, дурний, взяв i заслаб з переляку, то попадя трохи очей менi не видерла, трохи ряси на менi не порвала! Ледве одчепилась!

– А ви в академiю? – промовив митрополит до правоi сторони. – Боже благослови, Боже благослови! А ти де такий здоровий вирiс? Чи не в муромських лiсах? – спитав митрополит одного кандидата до академii, котрий виганявся головою й плечима над усiма хлопцями.

– Нi, ваше високопреосвященство! Я вирiс недалеко од Тули, – одказав студент.

– Ох, який же ти здоровий, як ведмiдь! Якi в тебе ручиська, ножиська, плечища? Аж страшно дивитись! Мабуть, басом спiваеш?

– Басом, ваше високопреосвященство, – гукнув студент i справдi страшним басом.

Митрополит почав його оглядати з усiх бокiв. Студенти розступились, i великий, як обелiск, студент стояв мiж двома рядами прямо проти митрополита.

– Як же твое прiзвище?

– Степан Воздвиженський, ваше високопреосвященство, – знов загримiв вiн, аж луна пiшла по великих покоях митрополита.

– Бравий хлопець! Зовсiм богатир Ілля Муромець! Ідiть же до другоi кiмнати; там вас нагодують i напоять. На гостиницi вам дадуть квартири, хто хоче парафii. А вам дорога лежить на Подiл до академii. Бажаю вам усiм бути митрополитами!

Хлопцi поклонилися в пояс, поцiлували в руку й вийшли з зали, окидаючи ii скоса очима. І вони всi захотiли бути киiвськими митрополитами, дивлячись на розкiшнi покоi митрополита, де стояли великi крiсла, критi малиновим оксамитом, з золотими спинками, з парчевими китицями, де лежали килими на кiлька сажнiв, затканi чудовими квiтками й китицями.

Пообiдавши всмак у митрополита, студенти розiйшлися на два боки. Одна часть пiшла до лаврськоi гостиницi i жила там, доки митрополит не роздав iм парафiй на Украiнi на продиво украiнським мужикам, котрi пороззявляли рота, дивлячись на таких чудних кацапських попiв. Друга половина пiшла на Подiл до академii. Там молодi студенти здали екзамен, i iх прийняли в академiю на скарбовий кошт.

Туляки встрiли в академii студентiв з усiеi Росii. Великоруський синод ще попереду, нiж уряд, спостерiг iдею русифiкацii, i для того вiн велiв в академiях мiшати украiнцiв з руськими студентами. Тим-то в Киiвську академiю пруть семiнаристiв з Костроми, Архангельська, з Волги й Сибiру, мiшаючи iх з киянами, полтавцями, одесцями й iншими i посилаючи украiнських семiнаристiв до Москви й Петербурга, котрi, одначе, не мають охоти туди iхати.