Епоха слави і надії

Знайте, що право на захист виникае в вас з моменту затримання.

– Якщо слiдчi приiхали до мене додому i вимагають надати свiдчення, що робити? – Поцiкавився Нiколас.

– Вiдповiдь одна – нiяких розмов без юриста, – категорично заявив адвокат. – Будь – якi загрози, умовляння, залякування не мають юридичноi сили.

– Про моi права зрозумiло, але що можуть зробити полiцейськi? Що iм дозволено?

– Вилучити у вас речi, але тiльки тi, що мають вiдношення до адмiнiстративного правопорушення.

Тобто гаджети вони вилучити не можуть, якщо на те немае пiдстав, – вiдповiв адвокат.

– Велике дякую вам за таку iнформативну бесiду. Було приемно з вами поспiлкуватися. Банда! – Звернувся до глядачiв Нiколас. – Сподiваюся, нiхто з вас не потрапить в неприемностi, але про всяк випадок залишу в коментарях посилання на знавця своеi справи, який сьогоднi менi дуже допомiг. Пiдписуйтеся на його профiль, дiзнаетеся багато корисного.

Закiнчивши короткий ефiр, Нiколас пройшов у кiнець коридору.

Пiд час розмови вiн помiтив, куди секретар проводила Ганну i Едварда, i без зусиль вiдшукав потрiбнi дверi. Судячи iз столу, що стояв у центрi, i яскравого освiтлення, кiмната призначалася для проведення кастингiв. Опустившись на стiлець поряд з Ганною, Нiколас приготувався слухати.

– Ганна, – звернувся до дiвчини полiцейський, – розкажiть, будь ласка, в подробицях про те, що саме вам наснилося.

Ганна поправила волосся, кинула короткий погляд на Нiколаса i почала свою розповiдь:

– Менi наснилося, нiби з'явилася дуже небезпечна людина, яка стане причиною багатьох нещасть i катастроф.

Цей чоловiк родом з краiни з дивною назвою – Тауред. Саме з цього все i почалося.

– Ви сказали "багатьох нещасть i катастроф". Ця справа планетарного масштабу? – Уточнив Едвард.

– Так, – кивнула дiвчина. – Радiацiя. Я бачила, що люди, якi вижили пiсля катастрофи, опинилися в справжнiсiнькому пеклi. Інакше не назвеш тi умови, в яких вони опинилися.

– Ви казали, що рослиннiсть i вода перетворилися на отруту, дощi стали небезпечними через радiацiю, – нагадав полицеский.

– Багато хто загинув через отруену iжу i водойми. А тi, хто зрозумiв, у чому справа, вимушенi були страждати вiд спраги, тодi як навкруги було повно прiсноi i прозороi води, але зараженою радiацiею, що несе смерть всьому. Вiд цього сну менi жахливо. – Ганна щулилася, нiби вiд ознобу.